Остап Соколюк - Самсара УкраЇни, Остап Соколюк

ЕПІЗОД 44

Від Самси

Коли він пішов, я розплакалась. Розревілась як дівчисько, схлипуючи вголос.

Згодом запанувала дзвінка тиша. Вона ставала все сильнішою і більшою, немов поступово заповнювала всі шпарини у домі. Немов розросталась товстим галуззям прямо всередині будинку. Мій чай вистиг, а допити його я так і не змогла.

Я сиділа, дивилась у порожнечу і раптом не зрозуміла. Просто розгубилась, усвідомивши, що накоїла. Немов полуда упала із… моєї свідомості. Для чого я залишилась тут? Який сенс має цей дім, без Буревія?

Невже мене так захлеснули емоції? Невже я так хотіла щось довести чоловікові? “О, ні Самса, звісно я залишуся із тобою! І так: я кохаю тебе до нестями! Будь моєю дружиною, поки Войд не розлучить нас!” Так він мав сказати тобі? Дурепа!

Я підвелась і кинулась до вікна. Нікого не було видно. Пішов? Ну, звісно він пішов, Самса! Ти ж сама відштовхнула його. “Для тебе ця ніч нічого не значила!” Чи як ти там висловилась? Ну, що з тобою сталось?

Але ніч була чудова. Ми кохались у світлі вогнища, поки не витягли із одне одного всі соки. А потім ще щось говорили, крізь сон. Я відчувала себе бажаною біля нього. Я відчувала себе у безпеці. Я відчувала себе на потрібному місці.

Не знаю, як вам це пояснити... Але, мабуть, кожен таке переживав. У такі моменти ти немов розкриваєшся. Немов вся енергія космосу проходить крізь тебе. Але ранок все зіпсував. Він завжди все псує. Можливо, тому що жоден із двох не знає, як себе поводити після ночі кохання.

І що буде далі? І якими будуть наші стосунки? Все це не так просто.

Але за це варто боротись. А ти що зробила?

Я розсердилась на себе.

— Мені потрібно йти! Мені потрібно просто йти звідси.

І я поквапилась у вітальню. Вдягла свій светр, куртку і кинулась до дверей. Але щойно я відчинила двері, як переді мною постав Буревій.

— Ти повернувся? — здивовано.

— Так, — винувато.

Не промовивши більше ні слова, я кинулась йому у обійми.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍