Andriana - Той, кого я чекаю, Andriana

Розділ 45: "Назавжди разом"

Минуло багато часу. Тепер, коли вони стояли разом, кожен погляд, кожен дотик мав значення. Тео і Елісон довго чекали цього моменту — моменту, коли все минуле залишиться позаду, і попереду лише новий шлях, нове життя. Вони йшли разом, як два серця, що б’ються в унісон.

Тео відрізав усі зв’язки з батьками, і хоч це було важко, він відчував, що це був єдиний правильний крок. Він більше не хотів жити в тіні їхніх впливів, більше не хотів бути частиною того, що було неправдою. Його рішення було остаточним і не зворотнім — він обирав свій власний шлях, своє власне життя, і це було важливим кроком до того, щоб бути по-справжньому вільним.

Елісон дивилася на нього з розумінням, підтримувала в цьому. Її погляд був теплий, спокійний, і вона бачила, як у його очах змінилася сила. Він більше не був тим хлопцем, якого обтяжували минулі помилки. Зараз він був чоловіком, готовим до нового початку.

— "Тео, я хочу тобі сказати… що б не було між нами, де б ми не були, я завжди буду бачити твої очі. Як би не змінився світ навколо, як би ми не змінювались, твої очі будуть тією зіркою, яку я впізнаю в будь-якому місці," — сказала Елісон, її голос був сповнений тепла і ніжності.

Він поглянув на неї, і на його обличчі з’явилася усмішка. Її слова були для нього всім. Він ніколи не зможе забути той погляд, той момент, коли вони зрозуміли, що можуть бути разом, попри все.

Минуле вже не мало значення. Зоріан залишався в минулому, його плани і маніпуляції залишались там, де їм і належало бути — у минулому. Тео більше не дивився назад. Він рухався вперед, разом з Елісон, у майбутнє, де не було місця для болю чи сумнівів. Лише для нових можливостей і нового життя, в якому вони вже були єдиним цілим.

— "Ти маєш рацію," — відповів Тео, — "ми не можемо зациклюватись на тому, що було. Минуле — це лише частина нашого шляху. Але наше майбутнє — воно тільки в наших руках. І я хочу прожити його з тобою."

І вони йшли далі, разом, під зорями, в якій би частині світу вони не були. Всі труднощі, які їм довелося пережити, лише зміцнили їхню любов і стали фундаментом для їхнього нового початку. І хоча на їхньому шляху ще можуть бути перепони, вони були готові до будь-яких випробувань. Тому що разом — вони були непереможні.

Зорі, що світять у небі, здавались йому тепер ближчими. І хоча минуле інколи ще давало про себе знати, він був впевнений: разом з Елісон вони здолають все.

Тео поглянув на Елісон і відчув, як його серце наповнюється теплом. Він більше не думав про своїх батьків, не турбувався про їхні маніпуляції та бажання контролювати його життя. Він бачив перед собою лише одну людину, свою підтримку, свою любов. Вона була тією, хто завжди була поруч, і тепер він розумів, що справжнє щастя полягає не у втіленні чиїхось сподівань, а у тому, щоб бути з тією людиною, яка тебе розуміє і кохає за те, що ти є.

— "Ти знаєш," — сказав він, тримаючи її за руку, — "я ніколи не думав, що зустріну таку людину, як ти. Всі ці роки я не розумів, що шукав, але зрозумів що всі відповіді були просто перед мною. Ти — це та відповідь."

Елісон усміхнулась, її очі сяяли. Вона знала, що цей шлях не був легким для них обох, але їхня любов стала тим міцним фундаментом, на якому вони збудували своє майбутнє.

— "І я теж тебе люблю, Тео. Не тому, що ти змінився, а тому, що я завжди бачила твою справжню сутність. У твоїх очах я побачила силу, і саме в цю силу я вірю."

Вона торкнулася його обличчя, і він відчув, як всі сумніви і тривоги зникли. Вони більше не мали страху перед майбутнім, бо знали: будь-які труднощі вони пройдуть разом.

Зорі на небі продовжували сяяти, нагадуючи їм про безмежність світу, де все можливо. У цьому світі вони знайшли один одного, і цього було достатньо, щоб відчувати себе сильними і впевненими. Тепер вони були готові рухатись далі, будувати своє майбутнє, не озираючись назад, бо їхнє майбутнє було яскравим, сповненим надії та любові.

— "Ніколи не сумнівайся в собі," — сказала Елісон, — "адже ти вже зробив найважливіший вибір у своєму житті, вибір, який змінив тебе та твоє життя."

Тео поглянув на неї, і зрозумів, що вона— це найцінніше, що у нього є. Він взяв її за руку і сказав:

— "Та ми будемо завжди разом."

Кожен крок, який вони зроблять, кожна мить, яку вони переживуть, буде наповнена цією безумовною любов'ю, яка з кожним днем ставала сильнішою, як камінь, що проходить через час і стихії. Тепер вони були готові до всього, що принесло їм майбутнє. Разом вони могли подолати будь-які труднощі, бо їхня любов була їхньою силою.

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍