Анітка Санніфео - Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео

– Звісно, відпочивай, Ярославо. Я зазирну до тебе зранку.

Юліана ще раз усміхнулася та тихенько вийшла з кімнати.

Я прийняла теплу ванну та завернувшись в теплий плед плюхнулася в ліжко.

– Тайпане... – прошепотіла я, розуміючи що встигла скучити. З очей скотилася сльозинка, а серце стиснуло від туги. Невже я теж тебе кохаю? Якась дурна насмішка долі. Я не хотіла ніякого кохання, я просто хотіла насолоджуватися життям, мандрувати... Хоча останнє бажання здійснилося, я побачила місця, які надійно заховані від сторонніх, доступні лише обраним. Але що тепер робити з почуттям, які захопили мене у свій полон?