Михайло Юрійович Відейко - Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. — ІХ ст.)

сережок, булавок та діадем носили жінки та чоловіки. Однак намиста, ножні браслети та скроневі підвіски були суто жіночими. Переважно чоловіками використовувалися золоті та срібні ритони, конуси, чаші для пиття, а також дерев’яний посуд із золотими окуттями.

Сакральність золота

Допомагають зрозуміти причину такої любові до золотих речей також писемні джерела. Найінформативнішим у цьому плані є історичний твір Геродота. Давньогрецький історик змалював різноманітні звичаї, ритуали та легенди «варварів», у багатьох з яких присутні речі із золота. Насамперед цей коштовний метал асоціювався у скіфів із владою. Так, у скіфській легенді про появу перших правителів йдеться про таке: «Батьками цього Таргітая… були… Зевс і дочка бога ріки Борісфена. Від них походив Таргігай і у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і молодший Колаксай. Коли вони були царями, з неба впали на скіфську землю зроблені з золота плуг, ярмо, сокира і чаша. Перший побачив їх старший і наблизився, щоб їх узяти, але все це золото, коли він підійшов туди, почало горіти. Він віддалився і тоді до них підійшов другий, але із золотом сталося те саме. Отже так своїм полум’ям прогнало їх золото. Проте, коли до нього наблизився третій, молодший, золото згасло і тоді він узяв його собі і пішов із ним додому. І старші брати, після того, що вони побачили, погодилися передати все царство молодшому. Те священне золото пильно оберігають їхні царі і дуже шанують його і щороку, приносячи йому щедрі жертви, просять його захистити їх… Оскільки їхня країна дуже велика, Колаксай, як кажуть, поділив її на три царства для своїх дітей і одне з них зробив дуже великим, саме те, в якому зберігається золото» (Herod, ІV, 4, 7).

Окрім символічного уособлення влади та соціального статусу власника, золоті речі, вірогідно, асоціювалися із бойовими заслугами. На це натякає наступний пасаж: «…з головами не всіх ворогів, але з найненависніших, вони роблять таке. Кожен із них, відпилявши все, що нижче від бровєй, очищує череп. І якщо цей… багатій, то він також іззовні обтягує шкірою, а зсередини позолочує його і використовує як чашу для вина. Роблять вони так і з черепами своїх родичів, коли вони посваряться між собою і хтось із них на суді в царя візьме гору над іншим. Коли приходять гості, яких шанують господарі, то їм підносять ці черепи і кажуть, що хоча ті були їхніми родичами, але їм довелося з ними воювати і господар вийшов із війни переможцем. Така перемога вважається в них за подвиг» (Herod, ІV, 66).

Технологія

Задля виготовлення коштовних речей, якими користувалися скіфи, давні майстри використовували найрізноманітніші технологічні прийоми. Переважала обробка метала холодним способом (прокат, кування, карбування, тиснення, басма, витягування, волочіння, металопластика, аплікація, шліфування та ін.), проте застосовувалося і паяння, лиття, скань, зернь, а також золотіння срібних виробів та нанесення емалей. Докладно прийоми грецьких та скіфських майстрів описані у роботах О. І. Мінжуліна, М. С. Шемаханської, М. Ю. Трейстера та Р. С. Мінасяна.

Зброя

Золотом декорувалася і церемоніальна зброя, і бойова, яку також могли використовувати при справлянні культів. Ще на найдавніших виробах VІІ ст. до н. е. присутні золоті оздоби і ця традиція не згасає до кінця існування скіфської культури. Змінюються лише художні рішення та вектори культурного впливу. За виключенням келермеського горита, у якого навіть дно було прикрашене, ранні вироби оздоблювали лише невеликими кош­товними пластинами та окремими елементами, як бронзові застібки, обтягнуті золотим листом. Починаючи з V ст. до н. е. коштовних окуть, що покривали всю лицьову частину виробу більшає, з менш заможних похованнях відомі пластинки значно меншого розміру.

Значно рідкіснішими є знахідки золотих прикрас щитів[39].

Перші оздоби мечів та піхов використовуються від VІІ ст. до н. е. і відрізняються від таких окуть ІV ст. лише зображеними сюжетами, але не масштабністю розмірів. Відомий одиничний випадок оздоблення сокири золотими окуттями.

Відомі приклади і оздоблення золотим декором нагайок та брусків.

Кінська збруя

Згадує Геродот про звичай масагетів, котрий, як відомо з археологічних джерел, був подібний до скіфського: «Своїм коням… гнуздечки, вудила і налобники прикрашають золотом» (Herod, І, 215).

У скіфських курганах, окрім людей, ховали і бойових коней, як супровідників душ загиблих до потойбічності. І часто коней ховали загнузданими. Чим заможнішим був померлий воїн, тим багатшою була кінська збруя. Золотом та сріблом прикрашали переважно голову та груди коня. Відомі також випадки плакування коштовним листом таких деталей поховального кортежу, як навершя.

Чаші та ритони

Згадки про золоті чаші маємо у еллінському варіанті легенди про походження скіфів також: «Так він узяв один зі своїх луків (бо до тих пір Геракл носив із собою два луки) і показав, як слід оперезуватися поясом і передав їй і лук, і пояс, які носив на тому боці, де було припасовано золоту чашу[40], а передавши їх, відійшов. Коли народилися сини, вона спершу дала їм імена: першого назвала Агатірсом, другого Гелоном, а останнього — Скіфом… І сталося так, що двох з її синів, Агатірса і Гелона, які не спромоглися виконати запропоноване матір’ю, вона вигнала з країни і вони пішли світ за очі. Проте молодший із них, Скіф, виконав запропоноване йому і залишився в країні. І від Скіфа, Гераклова сина, походять ті, що стають царями скіфів. І на згадку про ту чашу скіфи і до цього часу носять підвішану на поясі чашу» (Herod, ІV, 10).

Відомі зображення скіфів із різноманітними чашами у руках, зокрема за ритуалом братання, про який знаємо з розповіді того ж Геродота: «Коли скіфи складають угоди з клятвами, то роблять це в такий спосіб: наливають у великий глиняний глек вина і змішують його з кров’ю із стегнів обох, що складають угоду. Так роблять вони, злегка надрізуючи тіло вістрям або дряпаючи ножем. Потім занурюють у глек[41] меч, стрілу, сокиру і дротик і, зробивши це, кажуть багато молитов і нарешті п’ють із глека і ті, що складають угоду, і найзнатніші з тих, що їх супроводжують» (Herod, ІV, 70).

На основі археологічних даних відомо, що згадана Геродотом традиція, існувала у скіфів упродовж усього часу існування їхньої культури. Такі чаші для пиття змінювали лише форму та орнамент, проте продовжували використовуватися. Найдавніші знахідки відомі у Келермеських курганах, проте найбільше число припадає на ІV ст. до н. е. Вони могли мати форму фіали.

Відоме у скіфів використання і ритонів, виготовлених із рогу та оздоблених золотими та срібними аплікаціями. Вірогідно для пиття алкогольних напоїв також використовували і дерев’яний посуд, оздоблений коштовними металами.

Грецький коштовний посуд

Відомі знахідки у скіфських похованнях і типово грецьких форм посуду, які, найімовірніше, позначали статус власника. Вірогідно, їх також використовували скіфські воїни для ритуальних узливань. Це, передусім, срібні кіліки та кубки, а також унікальна срібна амфора з Чортомлика — виріб, безперечно грецької форми, проте адаптований під смаки скіфів.

Золоті конуси або великі ворворки є чи не найбільш загадковими у скіфській культурі. Учені не дійшли згоди, щодо їхнього використання «варварами»: як прикрас горитів, футлярів для кріплення скальпів, кінської вузди, як ковпачків для кистей, штандартів чи бунчуків, як оздоб чоловічих головних уборів. Вірогідно, не можна всі конуси