Ольга Вісмут - Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут

Але дозволяє занести йому документи на підпис.

— Можна? — стукаю у двері.

— Так, — відгукується Зимнєв.

Входжу в кабінет. І знову його холодний погляд. Під очима синці. У цю мить я мимоволі уявляю, що він був учора з цією плюгавкою. І саме вона не давала йому спати всю ніч. Це додає сил, і я впевненіше наближаюся до нього.

— Ось документи на підпис, — мій голос навіть не тремтить.

Довгі пальці перебирають папери, поки я витріщаюся на його потужні руки. Ще вчора вони обіймали мене, пестили. Грубі пальці ковзали усередині. Ох, як живіт прихоплює. Внизу все скручується.

— Все добре? — ніби мимохідь запитує Зимнєв, бачачи, що я ледь не падаю на стілець поруч із його столом.

— Все нормально, — вичавлюю усмішку. 

Дурнувата пігулка погано спрацювала.

Зимнєв зітхає і знову занурюється в читання документів.

— Помилка, — передає мені один аркуш.

Фарба сходить з обличчя.

— Тут теж невірні розрахунки, — кладе слідом другий.

Переглядає далі. Хмуриться й щось черкає.

— Софіє, ви мені навмисне принесли це? Ви хоч дивилися? — холодно запитує він.

Я здивовано дивлюся в документи. Він має рацію, але як я могла пропустити ці цифри? А ось цей розрахунок, як я не помітила? Та що зі мною таке коїться?

— Вибачте, я все виправлю.

— Все назад до відділів повернути, нехай перероблюють, — видає він свій вирок.

Я киваю й підіймаюся. Ручка, що лежить на краю столу, падає. Я нагинаюся, і Зимнєв теж. Наші чола стикаються.

— Ой, вибачте, — зойкаю я.

Потирають своє чоло і відразу тягнуся до його, але рука зависає в повітрі. Зимнєв відсахується від мене.

— Ідіть, Софіє, — говорить він і кладе ручку переді мною. — Чекаю на виправлені документи.

Киваю. З важким серцем і повними руками паперів, виходжу з кабінету.

Це все. Фінал і фіаско. Можна сміливо писати заяву.

І його можна зрозуміти. Приводиш коханку додому, думаєш, що вона адекватна людина, що їй можна все пояснити щодо іншої жінки, а вона тікає. На дзвінок не відповідає. І що тут залишається? Навіщо цю істеричку терпіти, якщо її будь-якої миті знайдеться ким замінити?

Для багатіїв міняти коханок однаково, що висякатися в хустку.

Але тепер можна йти на побачення з іншим. Зателефонувати, чи що, Климшину? Але тільки зовсім не хочеться.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно