Джулія Ромуш - Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш

Розділ 61. Андреа Танака.

Цей придурок мене врятував? Невже він був здатний на добрий вчинок? 

 

Хоча, він тільки що відігнав від мене того настирливого блондина... Я губилася і плуталася в думках і ніяк не хотіла приймати той факт, що Брей допоміг мені в той день. Якщо це було так, то добре, що він мене не впізнав. Якщо він дійсно був моїм спасителем, то мені стало дуже соромно за свою поведінку. 

 

Але я соромилася того дня, хоча мені тепер в принципі не хотілося, щоб він сприймав мене як невдячне дівчисько, враховуючи наші з ним перепалки. 

 

В день аварії я не запам'ятала людини, яка мене врятувала й у мене так і не було можливості йому віддячити, хоча, не раз лежачи в ліжку я прокручувала різні варіанти нашої зустрічі. Тільки мій герой був благородним, а цей придурок... якимось дивним. І дивився він на мене незвично. 

 

- Почекай трохи, - Крісті схопила мене за руку і вирвала з цих дивних думок. 

 

- Я зараз прийду, - протяжно сказав хлопець і повільно розвернувся для того, щоб піти. 

 

- Не треба, - мені стало некомфортно від того, що відбувається і захотілося піти. Напевно, мені варто було відкрито подякувати Брею за свій порятунок, але я не могла знайти в собі для цього сили, та і в мені боролися два суперечливих почуття. 

 

- Якщо не хочеш брати мою сорочку, то візьми гроші, - і він простяг руку в задню кишеню за гаманцем, натягуючи на грудях сорочку так, що вона обтягувала кожен міліметр його накачаного тіла. Я проти волі задивилася і це залишилося непоміченим. 

 

- Знову ти сунеш мені гроші, - вийшло якось роздратовано, але це була лише захисна реакція організму на суперечливі почуття, - я й сама непогано заробляю. 

 

Заробляти я стала непогано тільки зараз, але навіть якби у мене не було грошей, то не взяла б гроші від такого пихатого індика, який всі питання вирішував, відкриваючи чекову книжку. 

 

- До речі, як тобі на новому місці? Ми ж так і не зустрілися, щоб поговорити! - Защебетала Крісті, яка знову вклинилася в наш діалог. І з чого тільки вона вирішила, що я збиралася з нею зустрічатися й щось обговорювати? Дівчина виявилася кращою, ніж я думала про неї спочатку, але ми безумовно не були навіть приятельками. 

 

- Ти знайшла нову роботу? - Перепитав Брей і пильно подивився мені в очі. Щось в цьому питанні різонуло слух, але я не відразу зрозуміла що. 

 

- Так, вона тепер працює в Клубі разом зі мною, - посміхнулася дівчина, але весь її гарний настрій кудись зник, як тільки вона повернула голову в бік брата, - може підемо сьогодні ввечері сходимо кудись і відсвяткуємо твоє працевлаштування?  - З кожним словом вона звучала все більш і більш невпевнено, - заодно у Брея буде можливість спокутувати свою провину за зіпсований светр.

 

 На цих словах настрій Крісті зник зовсім, та і її братик виглядав несподівано непроникним, але за цією стіною з удаваної байдужості хлюпала злість.

 

 - Відмінна ідея, - крізь зуби промовив хлопець, а губи його сестри здригнулися в невпевненій усмішці.

 

 - Будь ласка, будь ласка, будь ласка, - дівчисько знову повернулася в мою сторону і стала просити, - пішли з нами.

 

 І не знаю чому, дивлячись на цю незрозумілу мені парочку, я погодилася.

 

 Зустрітися домовилися біля однієї кафешки в центрі міста о сьомій вечора. А вечір обіцяв бути ... несподіваним!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно