Іван Керницький - Король стрільців

С е л я н к а.   Гей, гей, татунцю небесний!.. І ти сидиш там угорі, і на те все дивишся, і нічого не кажеш?

С е л я н и н.   Ех, ти, ударниця!.. Вдарив би я тобі, але по 25 на кожду половицю, щоб знала, як Господа Бога за ноги лапати.

С е л я н к а.   Та ти, опуде, а тю на твою голову, чи ти Бога не боїшся, чи сорому перед людьми не маєш? І що ти з себе за чудовище зробила? А нащо ти цю червону ярмурку на кудли затягнула?

П а р у б о к.   Це, тіточко, на те, щоб і воші мали свій «Червоний куток».

П е й с а т и й.   Тіше! Што за безобразіє!

К о л т у н.   Ну! Буде там тихо, чи ні?

С в и н е н к о.   Товариші! От зараз ви заслухаєте, та ска-ать, виступ товариша Байстрюка. Да, товариша Байстрюка. Хто був колись товариш Байстрюк — про це всі знають.

Х т о с ь   і з   з а л і.   Злодій та й пияк.

С в и н е н к о.   Да, точно. Батрак. Наймит, та ска-ать. Не було в нього змалечку ні батька, ні неньки, він остався круглим сиротою. Да, круглим сиротою. Куркуль, в якого він відтак найнявся на роботу, люто знущався з нього, висотував з нього усі жили, наживався, та ска-ать, його працею, немилосердно експлуатував його…

Б а й с т р ю к   (розплакався). У-гу-гу-гу!..

С в и н е н к о.   От, бачите, товариші, отак страждала ця людина за панської Польщі. Да, за панської Польщі. А от зараз — товариш Байстрюк знатна людина нашої країни, робітник-стахановець, член Ленінсько-сталінського, та ска-ать, комсомола, кандидат на всесоюзну сільськогосподарську виставку в Москві. Да, на виставку в Москві. Про товариша Байстрюка знає сьогодні вся країна, увесь Рядянський Союз. Будь ласка, товариш Байстрюк.

К о л т у н.   Слово для проповіді має товариш Байстрюк, дай ми на то. (Штовхає Байстрюка). Ну, ти, не спи!

Б а й с т р ю к.   Га?

С в и н е н к о.   Тільки серйозно, товариш Байстрюк, серйозно.

Б а й с т р ю к.   Сер… сер… серйозно?..

С в и н е н к о.   Да, да.

Б а й с т р ю к.   Да, да?

П е й с а т и й   (визвірився на нього). Ну! ґаварі!

Б а й с т р ю к   (наляканий). Пожалуста, пожалуста… (Встає, коливаючись на всі боки, прибирає поважний вигляд, надумується і нагло, серед німої тиші в залі — кричить): Урра!!

В залі метушня, гамір, регіт. Пейсатий і Свиненко, люті та сердиті, кидають Байстрюкові роздратовані, ненависні погляди.

К о л т у н   (до Байстрюка). Кхм… Ну, то ти, Сеньку, вже все сказав, що мав сказати?

Б а й с т р ю к   (сідає). Пожалуста, пожалуста.

К о л т у н.   Га, як пожалуста, то пожалуста, дай ми на то. То тепер, люденькове, може, в когось будуть якісь, як той казав, вопроси?

П е й с а т и й.   Вопросов в нікого нет, товарищі?

С в и н е н к о.   Давайте, товариші, давайте.

1 - й   с е л я н и н.   Ой, Боже, що це за люди!.. Усе їм давай: давай вперед, давай назад, давай контингент, давай поставку, давай хліб, давай м’ясо, давай, давай і давай, і кінця тому не видко.

2 - й   с е л я н и н.   Ой, та вже даємо, аж нас давачка болить, і не помагає.

П е й с а т и й.   Ну, как? Всьо ясно, товарищі?

Г о л о с.   Ох, ясно, ясно, аж в очах темніє.

П и р і г   (пригадав собі щось після довгої надуми). Маю!

П е й с а т и й.   Што такоє?

П и р і г.   Пригадав! Далебі, пригадав!.. От тобі й на. Про все я вам сказав, людоньки, як собі того товариші бажали, і про танки, і про свині, і про кури, а от про калічество — зовсім забув!

П е й с а т и й.   Какое там калічество?

П и р і г.   От тобі й на! Оце ж я зараз все документно розтолкую. (Висувається наперед). Отож і кажу, людоньки: про все я вам розповідав, як годиться, і про танки, і про свині, і про кури, а от про худобу — зовсім призабув!

С в и н е н к о.   Давай, давай.

П и р і г.   Ну, не буду я казати так, чи сяк, але що рихт, то рихт. На свої власні очі, то я тої худобоньки багато не видів, але в одному колгоспі, то нам говорили, що в них худоба — велике калічество!

В залі вибухає регіт.

П е й с а т и й.   Тіше! Што за безобразіє?

С в и н е н к о.   Товариші! Нада себе культурно вести.

К о л т у н.   Буде там спокій, чи не буде, дай ми на то?

А ґ і т а т о р   (просить, молить). Бійтеся Бога, що ви робите, люди!!

Регіт не вгаває.

П е й с а т и й   (піниться). Малчать!

Колтун і аґітатор кидаються поміж людей, пробують їх уговкати, та все дарма, народ далі регоче.

П е й с а т и й   (лютує). Малчать, сволочі! Што ето значіт? Контрреволюція! Я вас усєх скажу арестувати! Я вас усєх в Енкаведе! Вон! Вон!

Люди юрбою кидаються до дверей, висипаються на двір.

С е л я н и н   (що заснув був біля печі). Що? Вже кінець? Ну, слава ж тобі, Господи!.. (Вибігає останній з кляси).

П е й с а т и й   (бігає по клясі, скаженіє). Сволочі! Бандіти! Петлюровци! Націоналісти! Я їх усєх в Енкаведе! Я їх усєх разстрелять скажу!

К о л т у н.   Ой, товаришу Пейсатий, та ви заспокійтесь, ради Бога. Тут люди невинні, дай ми на то. Вони язика не понімають.

П е й с а т и й.   Што такоє? Што ви ґаваріте?

К о л т у н.   Невинні, товариш Іцко Мойсеєвич, присяй Богу, невинні. Темний народ, руського язика не понимає. Оцему старому дурневі (показує на Пирога) вимовилось «калічество», а вони не зрозуміли, дай ми на то, та й подумали, що в колгоспах вся худоба покалічена і почали реготатися здуру.

П и р і г   (б’є руками об поли). От тобі й на!..

С в и н е н к о.   От воно що!

К о л т у н.   Я ж кажу: темний народ, язика не понимає, дай