Мішель Уельбек - Платформа

цікавого. Я невиразно пам’ятав твір, у якому кілька туристів шукали незайманий острів. Єдиним їхнім путівником була карта, яку намалював старий бродяга перед тим, як учинити самогубство в готелі Кхао Сен Роуд. Спочатку вони пішли в надто переповнений туристами Кох Самуї, а вже звідти дісталися до найближчого острова, хоча й там виявилося занадто людно. Зрештою, підкупивши якогось моряка, їм пощастило висадитися на тепер уже їхній острів, розташований у мальовничому природному заповіднику, завдяки чому він і був у принципі недосяжний. Саме тоді і почалися проблеми. У першій главі твору дуже добре розповідається про прокляття туриста, який поринає в нестримні пошуки «нетуристичних» місць, єдина присутність якого спричиняє їх дискредитацію. Він просувається уперед, але реалізація проекту дедалі більше позбавляється сенсу. «Така безнадійна ситуація, схожа на ту, коли людина намагається втекти від власної тіні, дуже добре відома в туристичних колах, — пояснила мені Валері. — Мовою соціологів це називається «парадоксом подвійного зв'язку».

Втім, туристи, які обрали «Ельдорадо — Афродіту» у Крабі, схоже, не потрапили в тенета парадоксу подвійного зв'язку — хоча пляж і був дуже великий, вони майже всі влаштувались на одному місці. Наскільки я міг судити з того, що побачив, вони виглядали типовими клієнтами, що на них ми й розраховували: багато німців, скоріше за все керівників або представників вільних професій. У Валері були точні цифри: вісімдесят відсотків німців, десять — італійців, п’ять — іспанців та п’ять — французів. На превеликий подив, було багато подружніх пар, які сповідали розпутний стиль життя. Такі пари можна було зустріти десь у Кап-д’Агді: більшість жінок мали силіконові груди, носили навколо талії чи на щиколотці золоті ланцюжки. Я також помітив, що практично всі купалися абсолютно голими. Все це додавало мені впевненості, що з такими людьми майже не виникає проблем. Всупереч місцю, яке характеризується як пронизане «туристичним духом», місце відпочинку, призначене для свінгерів, набуває все більшої цінності у міру того, як збільшується кількість саме таких туристів, що за своєю сутністю не є проявом парадоксу. «У світі, де розкішшю вважається вдале уникання спілкування з іншими людьми, дитяча товариськість німецьких свінгерів-буржуа являє собою особливу, напрочуд тендітну форму руйнування», — зауважив я, коли Валері знімала бюстгальтер та трусики. Роздягнувшись, я дещо стурбовано помітив, що збудився, і ліг поруч з нею долілиць. Вона розсунула ноги, підставляючи свої статеві органи сонцю. За кілька метрів від нас справа сиділа група німців, які обговорювали статтю в журналі «Шпігель». В однієї з них між ногами було поголено і можна було добре розглядіти її тонку і пряму щілинку. «Мені подобаються такі піхви, — тихо промовила Валері, — так і хочеться провести по ній пальцем». Мені теж подобалося, але зліва сиділа пара з Іспанії. Жінка, навпаки, мала дуже рясний лобковий заріст з чорного й кучерявого волосся. Це мені теж подобалось. Коли вона лягала, я кинув погляд на її великі, пухлі й м’ясисті губки. Це була молода жінка не більше двадцяти п’яти років, але в неї вже були важкі груди з широкими випуклими навколососковими кружками. «Давай, повернись на спину…» — прошепотіла Валері мені на вухо. Заплющуючи очі, я підкорився, ніби в такій спосіб можна було уникнути розуміння моїх подальших дій. Я відчув, як мій член здіймається, голівка виходить зі свого безпечного шкіряного чохла-притулку. За мить я перестав мислити, концентруючись лише на власних відчуттях; сонце приємно гріло слизову оболонку Я не розплющував очі і тоді, коли відчув, як по моєму тілу, від торса до живота побігла тонка цівка нагрітої сонцем олії. Пальці Валері, ледь торкаючись мого тіла, рухалися дуже швидко. Запах кокосових горіхів наповнював повітря. Коли вона почала лити олію на мій член, я швидко розплющив очі: вона стояла навколішки поряд зі мною напроти іспанки, яка піднялася на ліктях, щоб усе добре роздивитися. Я знову відкинувся на пісок, поринувши поглядом у блакитну далечінь неба. Валері провела долонею по моїх яєчках, вставила середній палець у анус, а іншою рукою продовжувала пестити мій член. Повернувши голову вліво, я побачив, що іспанка теж займалася членом свого супутника; знову підвів очі до лазурного неба. Почувши звук кроків, що наближалися до мене по піску, я знову заплющив очі. Спочатку почувся звук поцілунка, потім — перешіптування. Я вже не знав, скільки рук та пальців обплели і пестили мій член; до мене долинав лише ніжний шелест прибою.

Покинувши пляж, ми пішли оглянути центр дозвілля. Спускалась ніч, одна за одною загоралися різнокольорові вивіски нічних барів. На круглій площі навколо гігантського масажного салону розташувалося відразу з десяток барів. На вході ми зустрілися з Жан-Івом. Його супроводжувала молода дівиця з великими грудьми і світлою шкірою. У своїй довгій сукні вона була схожа на китаянку.

— Як там всередині? Добре?

— Надзвичайно: є й кітч, але по-справжньому дуже багате вбрання — фонтани, тропічні рослини, водоспади, біля яких навіть поставили статуї грецьких богинь.

Ми влаштувались на глибокому канапе, щедро обшитому золотими нитками. Потім вибрали двох дівчат. Масаж був надзвичайним, гаряча вода і рідке мило змили з нашої шкіри сліди олії. Дівчата рухалися граціозно, для нас вони намилили собі груди й сідниці: Валері відразу почала стогнати. Я вкотре був зачарований багатством ерогенних зон у жінок.

Після масажу ми обсохли і простяглись на великому круглому ліжку, навколо якого на двох третинах окружності висіли дзеркала. Одна з дівчат пестила Валері, дуже легко довівши її до оргазму; я сидів навколішки біля її обличчя, інша дівчина ніжила мене і робила мінет. Коли Валері відчула, що я маю кінчити, вона жестом звеліла дівчатам наблизитися до нас: доки одна з них лизала мені між ногами, інша цілувала Валері в губи. Я кінчив прямо на їх напівсплетені губи.

Гостями новорічної вечері були переважно тайці, більш-менш пов’язані з місцевим туризмом. Не приїхав жоден керівник «Орор». Директор «TUI» теж не зміг вирватись, але він прислав свого представника, який, певно, не мав ніякої влади, але був дуже потішений такою нагодою. Страви були вишуканими, меню складалось переважно з тайської та китайської кухні. Хрусткий рис з базиліком і лимонними дольками, оладки із водяного в’юнка, каррі з креветок у кокосовому молоці, жарений рис з акажу та мигдалем, неймовірно соковита і смачна качка. Заради свята завезли французькі вина. Кілька хвилин я поговорив із Ліонелем, який, здавалось, просто випромінював щастя. Він був з чарівною дівчиною, родом із Чіанг Маї на ім’я Кім. Він зустрів її першого ж дня в топлес-барі. З тієї миті вони