С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

— Зупинити аспірацію! — крикнула я, підтверджуючи найгірше. — Мікророзрив судини в правій середній мозковій артерії. Гіпертензивний криз.

— Тря! — прошипів СВБшник. — Переводжу в ручний?

— Давай! Перевірте рівень кисню у мозку. Якщо набряк зросте, це кінець, — прошептала я не то курсіанцю, не то самій собі.

Гематома почала знову наповнюватися кров’ю. На екрані червоні ділянки мозку миготіли тривожним сигналом. Пацієнтка перебувала на межі. Ушкоджені тканини виявилися надто крихкими, організм ледь тримався. Щоразу, коли здавалося, що все закінчилось, судина знову підтікала в іншому місці.

— Рівень кисню падає.

— Ну ж бо, тримайся, дівчинко! Ще трошки!

Моя кар’єра лежала на операційному столі разом з розпещеним дівчиськом. Матір Природа, збережи цю нерозумну душу.

Після шестигодинного марафону внутрішнє «я» видихнуло з полегшенням. Пульс вирівнювався, кровотечу вдалося зупинити. Робот успішно підлатав печінку, далі справа за регенератором.

— Має усі шанси вижити, якщо, звісно, захоче, — підсумував курсіанець.

Я не знала, чи треба щось відповідати. В СВБ працюють надто непередбачувані кадри, то ж мовчки зняла рукавички, дозволивши Маріо накласти останні шви. Операційна знову наповнилася тишею.

Я не знала, чи треба мені щось відповідати. В СВБ працюють надто непередбачувані кадри, то ж мовчки зняла рукавички, дозволивши Маріо накласти останні шви. 

— Ще зустрінемося, — прощаючись, СВБшник поклав свою лапищу мені на плече.

Голос наставниці перекрикував шум натовпу і ритмічне техно:

— Жива?... Добре!

— Докторе Орен, мені б речі…

Відключилась? Можна зрозуміти. Останнє, що хочеться робити на вечірках – вирішувати робочі питання.