Галина Левтер - Ванілька , Галина Левтер

Вечір 22 грудня 2024

Я йшла замерзлим полем. Над головою шугали хмари, сердито штовхаючи одна одну. Вітер холодною рукою залазив полоскотати шию! І чого я здуру  відрізала волосся, лишивши те куце каре?
Проста сільська дівчина, яка пахне фермою…
Некрасива…Некохана…

І раптом я побачила його. Мудрагелько стояв на краю поля, його силует чітко вирізнявся на тлі похмурого неба. Він був такий же, як завжди: високий, стрункий, з хитринками в очах.
Я побігла до нього, мої ноги ледь торкалися землі. Омелян, як і два роки тому, не дивився на мене, а цілував поглядом. Я відчувала, як моє серце починає битися швидше.
— Я так довго чекала на тебе, — промовила, коли нарешті опинилася поруч з ним.
— Нарешті ми зустрілися!— відповів він, ніжно обіймаючи мене.
Ми стояли так довго, немов час зупинився. Я відчувала його тепло, його запах, його любов. Мені було  так добре і спокійно поруч з ним.
— Я люблю тебе, — прошепотіла я, притулившись до нього.
— Я теж люблю тебе, — відповів він.
Він нахилився ближче, його подих став гарячим і прискореним. Наші губи зустрілися в легкому дотику, який з кожною секундою ставав все більш пристрасним. Він цілував мене ніжно, але водночас наполегливо, його губи досліджували кожен міліметр моїх уст. Я  відповідала на його поцілунок з такою ж пристрастю, мої руки обвилися навколо його шиї.

Відчула, як моє тіло наповнилося теплом і 
щастям.

Раптом наш поцілунок перервався…

...Поїзд різко зупинився. Сонна, я ніби відірвалася на мить від сидіння, а потім боляче вдарилася головою об поручень.

Злякано шукала Мудрагелька, поки не усвідомила, що це був лише сон.
В голові зашуміло, заболіло. Десь фоном звучала інформація, що олень раптово вискочив перед поїздом. На жаль, тварина постраждала.

...Я втрачаю здоровий глузд!  Сон був настільки реальним, що мені здавалося, ніби я дійсно бачила його, відчувала його тепло і любов. Може, це був знак, що він думає про мене, що він любить мене?

Дістаю телефон. Довго кручу його в руках, переборюючи хвилювання й бажання написати Омелянові хоча б банальне «Привіт». Раптом він засвітився повідомленням.
«Скинь геолокацію! Хочу випадково з тобою зустрітися! Твій Мудрагелько»