Хелена Хайд - Проклятий ректор і я, або Караоке в крижаній академії, Хелена Хайд

Розділ 22. Одвічний холод

Завмерши посеред коридору разом із натовпом студентів, я з жахом розглядала розпростерте на кам'яній підлозі тіло. Тіло літнього повненького чоловіка, чиї витягнуті з живота нутрощі були намотані навколо його шиї страшним кривавим нашийником.

— О боже мій, вони вбили Щілину! — шоковано вигукнув чорнявий хлопець за метр від мене.

— Покидьки! — розлючено випалив рудий хлопець у зеленій шапці, що стояв поруч.

Затискаючи рота долонею, я вибралася з натовпу і попрямувала назад до своєї кімнати. Після побаченого апетит геть зник, тож похід у кафетерій щоб повечеряти скасовувався. Залишався один варіант: замкнутися, сховатися в таємній кімнаті і не висуватись, доки не отримаю повідомлення від ректора щодо подальших дій.

На жаль, надто надовго затриматися у сховку не вдалося: в секретних коридорах не було передбачено розетки! А при постійному використанні, та ще й із увімкненим вайфаєм, заряду акумулятора надто надовго не вистачило. Павер банк я, у пориві паніки, легковажно залишила на робочому столі.

Тому коли заряд майже вичерпався, я тяжко зітхнула і зібралася повертатися до кімнати, аж раптом почула сигнал повідомлення в месенджері.

Стрепенувшись, я розгорнула програму і зрозуміла, що лист був від ректора:

«Зараз буду в тебе в кімнаті, виповзай».

Тепло посміхнувшись, я квапливо покинула коридор — саме вчасно, щоб зустрітися з очима лорда ректора. Тепер уже чорними… цікаво, чи хтось помітив цю зміну? Чи всі були так стривожені новими вбивствами в академії, що не звернули на це уваги?

— То он де, виявляється, твій маленький сховок, — промовив чоловік, з цікавістю спостерігаючи за тим, як я закриваю прохід.

— Так. Двері відчиняються і зачиняються за принципом кривавої плати. Звичайно, за умови, що кров належить магу, — відповіла я, обертаючись назад до нього. — То про що ти хотів поговорити?

— Багато про що. Але давай, для початку, повернемось до мене, — зітхнув він і несподівано обійняв мене. А вже за мить ми стояли посеред його спальні.

— Як я розумію, це стосується вбивства Щілини? — Припустила я, почавши намотувати кола по кімнаті.

— Правильно, — кивнув Мирослав. — І те, що їм вдалося прибрати його — дуже й дуже погано. По-перше, вбивство першої особи магічної спільноти держави у стінах академії. По-друге, те, що ця особа прибула особисто проконтролювати ситуацію з розслідуваннями вбивств… а значить, комусь було небажано, щоб ця людина пхала сюди свій ніс. Отже, Щілина становив загрозу їхньому плану. І по-третє, смерть Максима — срака вже особисто для мене. Особливо зараз, коли контролерське прокляття тільки-но знято.

— Про що ти?

— Як гадаєш, скільки студентів випустилося з Крижаної Академії за час мого ректорства? І всі ці люди були в курсі традиції Клубу мазунок. Але при цьому коли роки ізоляції спливали, ніхто з них, повернувшись у зовнішній світ, не піднімав серйозної колотнечі на рахунок того, що дозволяє собі ректор такого важливого для держави закладу. Так от, причина була саме у Максимі Щілині. По-перше, ми з ним були старими друзями. По-друге, я колись надав йому життєво важливу послугу, і він залишався у мене в неоплатному боргу. Тому й прикривав усі ці роки, начисто припиняючи будь-які спроби надміру сміливих випускників влаштувати мені фестиваль. Все, що його цікавило, це щоб академія постачала державі гарних спеціалістів. Але тепер... боюся якщо на його місце стане людина не особливо зговірлива, у мене можуть бути серйозні проблеми. Можливо, навіть йому буде трохи начхати на те, що я був під дією прокляття — останнє ще треба буде довести, і не факт, що на експертизу не поставлять «потрібних» людей, які напишуть «потрібний» висновок. Тому… якщо ми виберемося з усього того лайна з культом нащадків жреця, мені ще доведеться чимало похвилюватися. Особливо ступінь хвилювання залежатиме від того, хто сяде у крісло голови міністерства магії.

— Паршиво, — пробурмотіла я, зминаючи пальцями спідницю.

— Не те слово, — кивнув ректор. — Але як я вже сказав, для початку нам треба виплутатися з цієї колотнечі з культом. Те, що вони почали діяти так зухвало, однозначно недобре, і варто чекати чогось вкрай паскудного. Спочатку я вирішив не давати їм зайвого приводу для занепокоєння офіційним розпуском клубу… ось тільки тепер розумію, що сподіватися на щось було безглуздо. Скоріше за все, контролер і так зрозумів, що закляття знято. І таке зухвале вбивство лише грає на руку цієї теорії — схоже, ворог загнаний у глухий кут і кидає останні сили на агресію. Отже, нам слід чекати удару будь-якої миті.

— Та вже, маємо клопіт, — пробурмотіла я, продовжуючи протоптувати підлогу своїм безперервним ходінням по кімнаті... аж раптом завмерла, дивлячись на білу ведмежу шкуру, що висіла на стіні.

Ту саму. З маленькою плямою давно засохлої крові, що розтеклася в руну Perth.

Треба ж. А я ж думала, що Мирослав жартував. Хто б міг подумати, що він справді повісить ЦЕ на стіну у своїй спальні!

Perth. Руна посвяти. Символ — Фенікс, відродження через смерть. Підштовхує та полегшує процес якісної зміни свідомості, але може призвести і до акту психічної смерті. Ключове слово — пошук. Руна непізнаваного. Пробуджує шлях до усвідомленого "Я".

Навіть дивно, чому моя перша кров розтеклася саме в такій формі? Чи це випадково? Або ж…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍