Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

Дванадцята частина

                                                              Гук

    Нарешті я лечу на планету Айстра. Відвідини планети планувались давно. Однак вир життя мене затягнув повністю не давши ні хвилини продиху. Душу гризло почуття вини, мене чекав мій друг. І я не знав чи пробачить він мені мою забудькуватість, і невідповідальність. Я шукав собі виправдання, але їх не було. І чим ближче ми наближались до планети, тим більше й більше мене  їла  совість.

Яйя зв’язалась інтелектуалом, і той дав дозвіл  на посадку.

   Ось і планета, на орбіті дві охоронні станції.  На материку купол величезної роботизованої фабрики, десь там інтелектуал. І пустка на місці п’ятого робота. В степу як і раніше паслися стада ахітарів та бохутів. Повітря наповнене пахощами квітів, та степовою травою. Спів пташок на всі голоси - нічого не змінилось. Аклава на місці не було. І чому він повинен бути на дереві, а може він взагалі покинув цю місцевість.

    - Аклав за чотири кілометри їсть тушу ахітара. – Доповів ШІ.

    - Я побрів в вказаному напрямку.

    - Ти куди мене ведеш, і чого такий сумний, чого ми сюди  прилетіли?

    - Розумієш я винуватий, і нехороший й чоловік. Ми йдемо до мого друга.

    - Як це?

    - Я мовчки побрів далі, - Жанні нічого не залишалось як йти за мною.

   Гук вже пообідав і мирно спав розлігшись на траві, здалось він ще трохи підріс. Здоровенна двохсоткілограмова машина вбивства.

    - Мішель це хижак, обережно, - Дівчина смикала мене за рукав.

 Гук підняв голову, не моргаючим поглядом дививсь на мене, потім на Жанну. Відкрив пащу показуючи зуби. Жанна мертвою хваткою вчепилася мені в руку. Я сів коло хижака, обійняв за шию.

    - Пробач мені,  я поганий і невідповідальний чоловік.

    - Ти козел, - почулось в голові.

    - Майбуть ще гірше.

    - З ким ти розмовляєш.

    - З мною, люба дівчино, ця свиня розмовляє зі мною. - Тепер дівчина чула голос.

    - А що таке свиня.

    - Свиня це така земна тварина яка порпається носом в  багні. Це оцей чоловік який до мене підлизується.

    - Так ти телепат.

    - Мої голосові зв’язки не здатні вимовляти ваші звуки.

    - Ти дивна тварина.

    - Представ, в мені присутні гени оцієї свині.

    - Так ти мене вибачив.

    - Де я дінусь. П’ятий таким мене зробив. А це що за жінка з  тобою.

    - Це Жанна, моя дружина.

    - Так... вона вагітна, величезна лапа піднялась та легенько торкнулась живота дівчини.

    - Як ти знаєш.

    -  Маю здібності відскановувати любий організм не гірше за вашого ШІ.

    - Що ти проти  мене маєш, - Айя не витримала та обурилась.

    - Ти штучна, а я живий.

    - Ви ще посваріться. Летимо у нас багато роботи.  Це чудовисько Жанна тепер наша сім’я. 

  Дівчина почухала велетня за вухом. Теплі хвилі затопили мозок.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍