Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

     - Які умови, гроші є, якась влада є, жінки в минулому,  сумно але мені вже нічого не можна запропонувати, хіба що залякувати родину, не думаю що ви на це підете.

     - Так ви праві, не піду, я не вбивця, тільки за необхідності, - я взяв лазерну указку і вивів на стіні цифру 100.

     - Що це, - він спочатку не зрозумів. Пройшов якийсь час, я мовчав, – невже це те про що я думаю?

   Я дививсь і нічого не казав. Він засовавсь на стільці.

     - Таке складно уявити чоловіку в кінці життєвого шляху. І жінки теж? – я кивнув.

     - Це неможливо.

    Я здвигнув плечика.

     - І коли?

     - Негайно. 

   Чекай я проговорю зі своїм відділом по персоналу.

      - Слухаю, почувсь голос в комунікаторі.

      - Я відбуваю у відрядження на декілька днів. Мою секретаршу звільни, та виплати їй заробітну платню за п’ять років. У тебе оббивали пороги дві дівчини, хотіли влаштуватись на роботу. Постав їх моїми секретаршами. Все, прибуду провірю.

    - Я готовий. 

    -  Я теж, - На кріслі  розмовляло пусте місце. - Ну ти й  старий жеребець.

    - Який я старий, чоловік в розквіті сил.