Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

     - Ти до нього сунься може він тобі яйця відстрелить, - останній водій не втримавсь від коментаря.

  Охоронці стояли неподалік з посмішками на обличчях.

   З будинку в паркінг відчинись двері, зайшов працівник технічної підтримки.

   - Що у вас трапилось?

   - Що, що, підійти до нього і сам спитай.

   - Заборонено наближатись,  дройд співав стару пісню.

Працівник відкрив кейс і на ноуті почав набирати певні комбінації. Пискнув зумер, засвітивсь зелений діод.

    - ДР-21 твоя задача.

    - Охороняти вантаж та працівників.

    - Відключайсь.

    Дройд затих, опустив кінцівки. Техпрацівник підійшов, підєднавсь  до дройда та півгодини проводив маніпуляції на комп’ютері.

     -  Так все, я його перезавантажив, зараз все в порядку, можете їхати.- Він активував дройда.

     - ДР-21 твоя задача?

     - Охороняти вантаж і працівників, на разі вантажу  нема, працівників нема, окрім водія Бориса. Готовий до роботи.  

     - Залізяка дурнувата, - водій сів  в машину та покинув паркінг.

   Тим часом технічний працівник зачинив кейс та попрямував до внутрішніх дверей паркінгу. Я за ним. Поки двері зачинались я встиг прошмигнути  в середину будівлі. Залишалось дістатись до сорокового поверху та потрапити кабінет Клауса. Однак тут вдача посміхнулась до мене.  

     - Куди? - спитав працівник дівчину яка котила візок з інвентарем прибиральника.

     - Та до шефа, може якесь сміття знайду.

     - А ти чого так рано.

     - Дройд  заглючив, трохи не влаштував бійню на паркінгу.   

     - Ти казав їх спишуть.

     - Тільки наступного року.

     - Бачиш як я попрацювала, головне нічого не ламати, тільки трішки підправити програму. – похвалив себе ЩІ.

   Тим часом прибиральниця, піднесла чіп до панелі  внутрішнього ліфту. Проскочити разом з нею до кабіни складності не представляло.  Режим невидимості працював відмінно.

І ось я вже в святая-святих, в кабінеті голови корпорації. Залишалось тільки вчасно давати дорогу прибиральниці аби не прибрала мене разом з пилом до пилосмоку.

    Я сидів в кріслі навпроти столу шефа і чекав появи начальства. Секретар прийшла раніше,  і ще встигла перекинутись кількома словами з прибиральницею.

    - Значить так, до мене через півгодини прибуде делегація, приготуй напій «ками» на п’ять чоловік. –  Почувсь в дверях голос Шатовського. Двері зачинились.

Чоловік швидкою ходою пройшов до  гардеробної зняв верхній одяг. Потім сів в своє крісло. Спочатку він навіть не глянув поперед себе.  Зразу активував голографічний комп’ютер.

Потім повільно підвів очі. Перед ним сидів Мішель Гравар з посмішкою на обличчі. Настало тимчасове оніміння.  Рука потягнулась до тривожної кнопки, пальцем натиснув.

Нічого не сталося, система захисту не спрацювала.  

   - У мене був час трохи порядок навести, - я посміхнувсь.

   - У нього шок, різко підтявсь тиск, але не критично. Потрібно його заспокоїти.

   - Клаусе, я не прийшов вас вбивати або якимось іншим чином зашкодити. Я прийшов поговорити з давнім другом.  Заразом  протестував вашу систему охорони. Півтора дня  добиравсь. Мушу визнати – вона на високому рівні.

    - Я це бачу. – нарешті чоловік почав приходити в себе. Ніхто вбивати його не збиравсь. І це головне. – Перший раз ви прийшли оббивши всі пороги я прийняв. Зате зараз…

    - Так вирішив додати трохи креативу в нашу розмову,  а то ви  чоловік заклопотаний ще не приймете мене, а  в мене до вас прохання.

     - Якщо ви щодо Вісборну, я невинуватий, я не знав про захоплення.

     - Все в минулому,  у мене претензій нема.

Шатовський з полегшенням видихнув.

     - Тоді я радий вас бачити.

     - Так, є два прохання – перше, я півтора дня нічого не пив і не їв. Я чув ваша секретар готує напої. Якщо не важко нехай принесе, я буду вдячний.

     - Зооя принесіть напої і канапки на дві особи.

     - Ви казали на п’ять.  

     - На двох.

     Секретар  з підносом з’явилась в кабінеті, і тут побачила мене. Руки затрусились, я швиденько підхопив підніс зі склянками.

     - Дякую Зооя. Ви зараз вийдете і нікому нічого не повідомляєте.  Добре. - Жінка закивала, але придивившись стало ясно - вона бреше.  Тільки вийде почне грюкати в усі склянки. – Зачекайте.

     - Айя знайди інформацію про цю жінку, її родичів дітей і так далі… - не пройшло і хвилини я знав про жінку майже все.

     - Слухайте Зооя, я бачу ви брешете, якщо ви піднімете тривогу, я вб’ю вас, ваших двох дочок і сина, коханого зятя з яким ви  інколи спите, трьох ваших онуків школярів. Розказати вам хто де працює і хто де навчається. І твого шефа теж. Уяснила.

    - Слухай Зооя все нормально це мій друг, я хочу щоб наша зустріч залишилась таємною. З це  вам премія.

     - Добре, я відміняю зустріч. – секретар зникла за дверима.

     - Не занадто круто.

     - Щоб не було бажання прогнутись перед начальством.

     - Так чого ви  до мене прийшли?.

     - Справа в тому що мене звинувати в тому чого я не робив. Я хочу відбілити своє ім’я не завдаючи шкоди державі.

     - І до чого тут я, в цій справі моєї участі нема.

     - Я знаю, але ви причетні до виготовлення зброї з моєю допомогою і потрібно…

Я пояснив майбутній розвиток подій.

Чоловік задумався.

      - Розумієте мій друже, я старий пройшов два  омолодження, залишилось життєвого шляху всього три роки. Більше лікарі не дають.  В випадку якщо налаштую проти себе владу і суд… Все це кубло відіграється на моїй родині після смерті. Який мені сенс вам допомагати.

     - Бач барига торгується, - пролунало в моїй голові.

     - Сенсу не видно, якщо тільки я не запропоную вам надзвичайно вигідні умови.