Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Наука, Освіта » Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт 📚 - Українською

Терьє Тведт - Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт

24
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення" автора Терьє Тведт. Жанр книги: Наука, Освіта.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 64 65 66 ... 82
Перейти на сторінку:
продемонструвати різноманіття цієї імперії. Це також оригінальна імперія, що демонструє силу, зберігаючи позицію й діючи без об’єднаного керівництва, може і взагалі без керівництва, хоч і президент і його штаб, певна річ, впливають на політику. Уявлення про те, що це цілісна імперія, що має лише одну ціль або просуває інтереси лише однієї еліти, — надто спрощене. Цій імперії бо притаманно те, що вона організовує багато інтересів, які конфліктують між собою на внутрішньому рівні, але їхньою спільною рисою є те, що вони користуються винятковою позицією США у світі. Тож це імперія, яка не потребує ніякого Александра Великого чи Кира Великого на чолі, як і жодних районних комісарів або генерал-губернаторів, щоб триматися купи. І якщо монгольська експансія припинилася зі смертю Чингісхана, США й далі здійснює свою владу, хоч би хто сидів у Білому домі.  Провина історії?

Будь-який світовий порядок упродовж історії рано чи пізно піддавали сумніву, тому має бути вдосталь причин, щоб стверджувати, що таке не станеться з американським. Не в тім річ, що над американською імперією ніколи не зайде сонце, просто компаративні аналізи з широкими часовими межами не підтверджують висновки про засмерки США. І навіть якщо ця імперія розвалиться, то сумнівно, що Китай, принаймні в найближчому майбутньому, готовий — або зацікавлений — посісти її місце як лідера світу. Наратив американського політичного істеблішменту про те, що Китай уже прагне й планує світову гегемонію — це щонайменше просто перебільшення. Ці дві держави ще не стали на шлях неминучої війни.

Коли в могутніх світових порядках сумніваються, інтереси й підтримувані цінності стають чіткішими. Ані китайським династіям, ані Османській імперії не вдалося стримати тиск сучасного світу в Європі XVIII—XIX століть — для перших це скінчилося «століттям приниження», а другі стали «хворим чоловіком Європи». Ніхто не може впевнено заявити, що американський світовий порядок щезне, як і те, чи стоїть нарешті ця імперія на межі колапсу, але нині, у будь-якому разі, схоже, що країні вистачає ідеологічної, культурної та політичної моці, не кажучи вже про економічну й військову силу, щоб захистити свою позицію з більшим успіхом, ніж константинопольські султани, пекінські імператори або європейські колоніалісти в Лондоні, Парижі та Берліні.

Цей огляд історії Китаю та США, а також розвитку відносин між ними засвідчив, що вивчення конфліктів між Афінами і Спартою, що відбулися понад 2000 років тому, майже не допомагає з’ясувати сучасні відносини між США й Китаєм. Твердити, що один приклад або певна кількість інших історичних прикладів засвідчують те, що історія виробляє «пастки» — це зловживання історією для сучасних політичних цілей. Так «Історія» втрачає безсуб’єктність, стаючи головним героєм, а виявлені історичні «закони» — самоздійснюваними пророцтвами. Хай там як, а якщо між США й Китаєм вибухне війна, винною в цьому буде не «Історія», як запропонував у Пекіні 2019 року Кіссін­джер. Уся відповідальність лежатиме на політиках.

Частина VI. Кліматичні зміни й занепад цивілізації

«Найтемніший день людини очікує тебе.

Людська самотність очікує тебе.

Нещадний потоп очікує тебе».

«Епос про Гільгамеша», 4 000 р. до н. е.

  Історія клімату, передбачення та «Великий потоп»

Уперше в історії люди всюди — незалежно, чи європейці, чи азійці, бідні чи багаті, вірять у Будду, Ісуса, Аллаха чи атеїсти — ставлять однакові запитання про майбутнє світу. Чи живемо ми в століття посухи? Чи в століття потопу? Чи розтануть льодовики й рівень води підійметься?

Людство, схоже, згуртувалося навколо спільного занепокоєння щодо майбутнього розвитку й організації суспільства більше, ніж будь-коли в історії. Люди майже ніколи так швидко не змінювали ставлення до фундаментальних проблем, як у випадку зі змінами клімату в останні роки. Цікаво, як цей глобальний політичний рух виробив впливовий наратив про розвиток світу, порушуючи нові запитання про минуле. Водночас страх ненадійності клімату й легенди про нього сягають корінням прадавніх релігійних оповідей і культурних міфів — самого часу появи цивілізацій уздовж великих річок Азії на пустелях сучасного Близького Сходу. Планую обговорити цей парадокс і поставлю такі запитання: чи стають шумери нашими сучасниками через страх кліматичних змін і чи створюють кліматичні зміни нові сфери впливу для сучасних дельфійських оракулів?

  Минуле — не таке, як раніше

Останніми роками виник глобальний політичний рух, що прагне змінити штиб життя і споживання енергії. Уряди всіх країн поставили більш-менш чіткі цілі щодо зменшення викидів парникових газів і свого «сліду» на довкіллі. Найбільші компанії світу прагнуть здаватися кліматично нейтральними. Виникла всесвітня дискусія про проблеми довкілля й того, як їх розв’язувати. Яскравим прикладом позиції й напряму в цих дебатах є промова Ґрети Тунберг в ООН 23 вересня 2019-го. Шістнадцятирічна шведка тоді виступала на саміті ООН із питань довкілля в Нью-Йорку й під прицілом телекамер усіх ЗМІ світу сказала:

«Ви вкрали мої мрії й дитинство вашими порожніми балачками. І це мені ще пощастило. Люди страждають. Люди помирають. Цілі екосистеми руйнуються. Ми стоїмо на порозі масового вимирання видів. А все, про що ви можете говорити, — це гроші й казки про вічний економічний ріст. Як ви смієте?!»[358]

Ґрета Тунберг стала голосом майбутнього і критиком сучасності. Майбутній кліматичній катастрофі можна запобігти лише в разі радикальних і негайних змін у суспільстві. Дівчина відкидає минуле, втілення того спадку, що привів світ на «поріг масового вимирання видів», минуле сформоване «пустими словами» політичних лідерів і «казками про вічне економічне зростання». І вона вимагала жертв — зараз. Понад 500 років тому на території сучасної Мексики дорослі ацтеки скидали дітей зі скель — так вони жертвували богу дощу Тлалоку, щоб запобігти природній катастрофі. У Нью-Йорку ролі змінилися. Тепер дитина вимагала жертв від дорослих і лідерів світової спільноти. Водночас промова Тунберг чітко проілюструвала, як глобальний рух проти змін клімату ставить нові фундаментальні запитання про наше минуле.

Тож Тунберг і більшість кліматичних активістів вважають, що ліберально-капіталістична ринкова економіка й умови, що її створили, — це корінь проблеми. Коли так, історію потрібно інтерпретувати по-новому. Якщо світ стоїть на краю прірви, то, певна річ, варто притягти до відповідальності історію. І позаяк очікувана кліматична катастрофа спричинена не релігійним усесвітом, як у давніх легендах про кінець світу, а людиною й сучасним суспільством, то на історію потрібно дивитися зовсім новими очима.

Так виникають нові запитання про важливі події та процеси, через які ми опинилися в цій ситуації. Коли сьогодні стверджують, що тепер результати промислової революції й розвитку ліберально-капіталістичного суспільства стали явними, то всю появу сучасного світу варто вважати за гріхопадіння. Невже те, що багато для кого було взірцем і великим кроком уперед, виявилося шляхом до прірви? У такому разі індустріалізація й капіталізм — це не крок сходинками прогресу, як це стверджували історики останні 200 років, а початок слизької доріжки до кінця світу[359]. Чи опиниться винахідник парового двигуна Джеймс Ватт, що його звеличують у книжках з історії як батька

1 ... 64 65 66 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт"