Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Гаразд, припустимо. Ти готова тоді продемонструвати, на що здатні твої такі алгоритми?

   — Я можу спробувати.

   Алекс хитро примружився і з задоволеним виглядом почав пересувати довгастий столик, більше схожий на ящик-клітку через щільну решітку, якою була обгороджена стільниця до самої підлоги, де була здатна поміститися людина. На краях стільниці знаходилося кілька отворів, а посередині був прикручений силіконовий фалоімітатор. Підсунувши столик до клітки з Леа, Алекс на мить зупинив свій погляд на предметі в його центрі.

   — Мабуть, нам він заважатиме, — задумливо промовив він і почав викручувати його із різьбового поглиблення.

   Видаливши зі столика предмет, що заважав, він поклав на звільнене місце свій ноутбук. Пробігши по клавіатурі пальцями, він прокрутив на 180° екран і знову склав його, але тепер екран дивився назовні, і на ньому було зображено поле для гри в ґо. Далі Алекс відчинив клітку та випустив Леа назовні. Він зняв з її рук кайданки та пристебнув ними лише одну руку до клітки, щоб другою вона могла пересувати віртуальне каміння на екрані тачскріна.

   — Може дати тобі фору в кілька каменів? — запитав Алекс.

   — Не треба, — відповіла Леа і сіла перед столиком, поправивши сукню та підібгавши під себе ноги.

   — Впевнена? Сьомий дан буде у нас проти, е-е-е, тридцятого кю, — на обличчі у Алекса з'явилася добродушна посмішка.

   — Я швидко навчаюсь, — Леа вже зосереджено дивилася на зображення дошки, ніби подумки готувалася до відповідальних випробувань.

   — Як знаєш. Поступаюся правом першого ходу без комі.

   Леа провела пальцем по тачскріну і встановила перший чорний камінь прямо в центр дошки. Алекс хмикнув, відреагувавши на такий початок іронічним поглядом та встановив свій білий камінь у точку 4-4, почавши традиційно закріплювати свій вплив із кутів.

   У наступні кілька ходів Леа продовжувала викладати камені з дистанцією у два пункти, створюючи взаємозалежну форму своєї центральної групи, зміщуючись у вільну чверть дошки. Алекс зайняв ще один кут таким же хосі у "зоряному" пункті та з'єднав обидва кути кількома каменями з широким кроком, заявивши серйозний вплив на весь правий бік дошки. Після цього він розгорнув лобову боротьбу з центральним камінням Леа, перешкоджаючи їм шлях поширення до вільного кута. Стратегічне становище Леа стало швидко погіршуватися: вплив у центрі виходив невеликим та ненадійним, а лобова боротьба з білими лише покращувала їхнє становище у наступному вільному кутку дошки.

   Леа помітила свою помилку і витратила цілих п'ять хвилин свого квантового часу на обмірковування подальших дій. Внаслідок цих обчислень вона кинула боротьбу в центрі дошки та пірнула у кут під одну з "зірок" Алекса, розгорнувши там агресивну боротьбу за територію. На обдумування ходів у неї тепер почало йти значно більше часу. Їй вдалося надійно відрізати там мізерний шматочок території, але при цьому Алекс отримав більш надійний вплив на правій частині дошки, що залишилася, і почав розвивати свою кутову групу до центру.

   Тепер Леа зависла в обдумуванні свого становища на цілих чотирнадцять хвилин. Наступним рішенням вона почала завойовувати ще один вільний кут ходом у комоку. Алекс не став їй заважати і продовжив поширювати свій вплив на ту чверть дошки, де Леа намагалася зробити те саме раніше своєю центральною групою каменів.

   Далі гра розвивалася за приблизно схожим сценарієм. Алекс планомірно та впевнено зміцнював свій вплив, а Леа, часом здавалося, абсолютно хаотично стрибала від групи до групи, змінюючи тактику та баланс загального плану своєї гри. То вона вступала в агресивну боротьбу за вбивство каменів, то вона зміцнювала свої позиції на вільному просторі. Проте, чим далі, тим частіше їй доводилося просто захищатися від очевидних загроз, втрачаючи свої вбиті камені або кидаючи їх у полоні.

   Коли середина гри почала наближатися до кінця, Алекс зауважив, що йому стало значно важче вигравати тактичні лобові сутички, і відповідно захоплювати камені Леа. Загалом й не дивно, гра наближалася до кінцевої стадії, свобода для стратегій тут вже обмежувалася, і головне завдання полягало в оформленні та закріпленні своєї території. Холодний обчислювальний потенціал квантового процесора був дуже ефективним для таких завдань. Алекс мав помітну перевагу і тому вже не було необхідності влаштовувати ризиковані змагання, достатньо було лише зміцнитись на завойованих територіях.

   Однак агресивність та комбінаційна ефективність лобової гри від Леа наростали, і йому довелося поступитися на двох ділянках здачею кількох своїх каменів. І тільки після цих, здавалося, незначних втрат, він побачив загальну картину тієї ситуації, що склалася. Саме ці його втрати відкривали Леа можливість вигідно поєднати кілька своїх груп, помітно змінюючи співвідношення захоплених територій. Необхідно було цьому перешкодити, і Алекс вступив у щільну позиційну боротьбу, але переграти квантовий процесор на невеликих ділянках із щільним розташуванням каменів було дуже важко. Леа використала свою потенційну можливість і перед завершенням гри зуміла відіграти собі деяку територію.

   Підрахунок очок показав нічию. Алекс не приховував свого здивування та деякої розгубленості. Він вивів на екран дисплея скроллбар ігрових ходів та почав його прокручувати у різні боки, переглядаючи позиції на різних етапах гри, і намагаючись проаналізувати такий результат. Він до останнього був упевнений, що зберігає перевагу в грі, і поки не міг збагнути, де він прорахувався.