Анні Кос - Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос

— Тоді йдіть. Прямо зараз попрощайтеся з Ві, зішліться на непередбачені проблеми у лавці, пообіцяйте повернутися на вечірній прийом — і геть із будівлі. Але не через парадний вхід, а через бічний. Той, де двоє охоронців, там проїжджа вулиця, легко взяти екіпаж. Вирушайте кудись, де цілий день будете поруч із свідками. Хоч у міську бібліотеку, хоч до модисток, не відіграє ролі. Головне, щоби хтось потім міг засвідчити, що ви займалися звичайними справами.

Вухам своїм не вірю! Це що, попередження?

— Навіщо? Що відбувається?

— Якби я знав, — губи Хораса стиснулися в тонку лінію.

— Тоді чому...

— Грейс, я не перший день при дворі та й робота на службу магічного контролю привчає думати і вирішувати швидко. Ви не збрехали – це обнадіює. Але тут щось відбувається, і я боюсь, що ви постраждаєте.

— Я? Не Вів'єн чи Марсела?

— Ви. Скільки разів я ще маю це повторити? — очі його погано блиснули. — Так, наші стосунки далекі від ідеальних, але це не означає, що я закінчений негідник і безсердечний покидьок. Ідіть, Грейс, зараз. Негайно.