Томас Тімайєр - Закон Хроноса

розступилися перед ним, немов побачили привид. Гумбольдт упер руки в боки: — Що ж ви дивитеся на мене з таким жахом? Гадаєте, державні перевороти можна планувати цілком безкарно? На жаль, це не так. Я змушу вас відповісти, зачекайте.

Першим вийшов із заціпеніння Кронштедт.

— Як вийшло, що ви говорили голосом Фалькенштейна? Ви пародист? Умієте імітувати голоси?

— Змушений вас засмутити, такого таланту в мене немає,— посміхнувся Гумбольдт.— Натомість є деякі технічні навички. Ось вони-то й дозволили мені сконструювати модулятор голосу,— він підняв комір і продемонстрував дроти, що йдуть у записуючий пристрій у сумці.— За основу взято прилад-перекладач, технологія вдосконалена. Серце пристрою — мовний процесор, що сприймає мої слова й відтворює їх голосом пана Фалькенштейна. Хоч на словах це звучить і просто, потрібна була величезна робота з калібрування. На щастя, пан Фалькенштейн кілька днів був моїм гостем, відтак із проблемою я впорався.— Він вийняв із потаємної кишені маленьку сіру коробочку, до якої теж тяглися дроти: — Сподіваюся, ви не ображаєтеся, що я взяв на себе сміливість записати нашу бесіду. Невелика страховка на випадок, якщо ви вирішите відмовитися від того, що тільки що сказали. Судді досить педантичні, коли йдеться про показання свідків. У цьому випадку ви самі будете свідками.— Він загадково посміхнувся: — Але можна обійтися й без цього. Упевнений, ми зможемо домовитися й без суду. За умови, що ви поступитеся моїм вимогам. За кожним пунктом.— Дослідник поклав пристрій назад у сумку.— Що скажете? Хочете вислухати мої умови?

Замість відповіді в руці одного з масонів блиснув метал. Двоствольний деррінджер! І був спрямований точно в серце Гумбольдта.

Оскар упізнав зброю. Така сама була в Макса Пеппера. Ідеально для пострілів на близькі відстані.

— Руки вгору, Гумбольдте! — прохрипів Штангельмайєр.— Ви ж не думали, що виберетеся звідси живим?

Дослідник підняв руки.

— А ви не подумали, що я підготувався до несподіванок, пане головний урядовий радник? — знову ця загадкова посмішка.

Із власного досвіду Оскар знав, що нічого гарного вона не провіщає.

— Я знаю, що зброя в ложі заборонена. Але знаю й те, що ви не такі вже й педантичні. Наприклад, ви, пане Штангельмайєр: зовні відданий і турботливий вихователь імператора, а насправді — предмет заздрості й невдоволення учасників перевороту, яким доставило б величезну радість побачити ваше падіння.

Оскар зрозумів, що слова влучили в ціль. Ствол пістолета почав тремтіти.

— Звідки ви знаєте?..

— О, мені дещо про вас відомо. Про всіх,— він обвів поглядом усіх присутніх.— Візьмемо, наприклад, пана Штрекера. У нього гарні зв’язки зі злочинним світом. Зокрема, з особою на ім’я Хайнц Берінгер. У моєму розпорядженні є фотографії, на яких ваш син перебуває поряд із цим злочинцем. Навів я довідки й про пана Фалькенштейна. У мене є документи, за якими можна визначити, як до нього потрапив маузер і скількох людей потрібно було для цього підкупити. Це стосується й вас, пане Карренбауер, адже саме ви відповідаєте за фінанси. А ви, пан фон Кронштедт, хотіли непомітно поцупити пістолет і підкупити потрібних людей, щоб ті тримали рота на замку. Тільки, на жаль, не врахували комісара Обендорфера, який і займеться з’ясуванням цих обставин. Бачите, ви всі в моїх руках.

— Ось і найголовніша причина пристрелити вас,— прошипів Штангельмайєр і знову націлився.— Ви дурніші, ніж я гадав, коли розповіли нам усе це. Приготуйтеся постати перед творцем.

Гумбольдт знизав плечима.

— Що ж, чому бувати, того не минути. Чи можна дізнатися, котра година?

— Котра година? — здивувався Штангельмайєр. Кронштедт вийняв кишеньковий годинник і повідомив:

— За п’ять хвилин десята.

— Навіщо вам це? — очі Штангельмайєра перетворилися на щілинки.

— Сьогодні рівно об одинадцятій ранку кілька кур’єрів принесуть конверти за певними адресами. Поліцейські ділянки, видавництва, редакції газет. Повірте, такого скандалу в імперії ще не було. Відразу семеро найважливіших і найвисокопоставленіших членів уряду обвинувачуються в державній зраді й присуджуються до розстрілу. Вся ваша власність і нерухомість конфіскується на користь держави, а імена навіки зітруть із документів і підручників історії. Вашим родинам пощастить, якщо їм удасться зникнути за кордон від гніву правосуддя. Я єдиний, хто знає, де конверти з компрометуючим матеріалом і куди вони мають потрапити. Навіть якби ви зараз же кинулися шукати документи, однаково б не знайшли — занадто добре вони заховані.

Мовчання, що запанувало після цих слів, Оскарові здалося голоснішим за гуркіт грому. Неначе масонам прочитали смертний вирок.

— Ви брешете,— заявив Штрекер, який почервонів як помідор.— Це просто дешевий трюк.

— Не вірите? Дивіться самі. Дозволите? — його рука потягнулася до внутрішньої кишені пальто. Він вийняв маленький записничок і кинув його Штрекеру під ноги.— Ваш особистий щоденник, якщо я не помиляюся. У ньому дуже точно й акуратно зазначено всі адреси, весь переворот розписаний по пунктах. Починаючи з підготовки, убивства імператора й приходу до влади нового військового уряду. У мене такі фотографії й документи на всіх вас. Ваші будинки не такі безпечні, як ви вважаєте.

Штрекер уп’явся в записник немиготливим поглядом. Він пополотнів. Бурмотів якісь слова, але настільки тихо, що ніхто не чув. Штангельмайєра ж, здавалося, це переконало не до кінця. Він звів курок.

Гумбольдт утомлено посміхнувся.

— Облиште ваші дурощі, Штангельмайєре. Якби ви справді хотіли мене вбити, уже давно б це зробили.

— Опусти зброю, Георге,— ледь чутно вимовив Штрекер. Коли старий приятель не відреагував, він повторив голосніше: — Я сказав, опусти зброю.

— Він хоче нас шантажувати. Потрібно його позбутися.

Замість відповіді Штрекер вибив зброю в нього з рук. Пролунав постріл. На протилежній стіні залу посипалася штукатурка. Куля влучила прямо в центр всевидючого ока. Там, де раніше була зіниця, тепер зяяла діра. Штангельмайєр втупився в Штрекера божевільним поглядом. Цієї миті за спиною Оскара й Шарлотти пролунав стогін. Фалькенштейн опритомнював.

— Дуже до речі,— вдоволено зауважив Гумбольдт.—