Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Ех, куме, – зітхнув у слухавку Григорій, – загубив я зошитку, пропала десь…

І, на жаль, книга вийшла без записів кума Григорія. В останню мить якась рибка чи якийсь зайчик поцупила(в) ту зошитку, а може, зошитка просто загубилася. Отож, хто знайде зошитку кума Григорія, – смійтеся на здоров'я!

А вкладку з анекдотами про золоту рибку я кумові не повернув. Додав ще кільканадцять та й прилаштував у книгу.

Три нових українці упіймали золоту рибку. Пообіцяла виконати по одному бажанню на кожного. Перший мовить:

– Дай мені купу грошей – менти штрафами задовбали.

Другий сам до себе каже: «Наче у мене все є…»

– А таргани у тебе є? – питає рибка.

– Є, – здивовано каже той, – і у мене, і у тещі…

– На тобі малюсінького таргана. Він з'їсть усіх тарганів і у тебе, і у тещі, а на останньому лусне. Після цього ніяких тарганів у тебе в житті не буде.

А третій вже кричить:

– Нічого мені не треба! Мене миші задрали!

Рибка дала йому маленьку мишку та й попливла собі. Аж наступного ранку чує, що хтось її дуже кличе. Визирнула з води, а там стоїть один з учорашніх її «клієнтів» і репетує:

– Забери свої гроші! Дай мені малесенького мента!

Пішов якось новий українець ловити рибу. Вудка крута. Закинув. Упіймав карасика грамів на 400.

– Дрібний, – викинув.

Знову вудка чи не сама рибу на беріг викинула. Щучка. Грамів вісімсот.

– Дрібна, – викинув.

За третім разом упіймала вудка золоту рибку.

– Золота? Наче… Але золота грамів на 150. Мій ланцюжок набагато більше заважить! – викинув.

Рибка відплила і не витримала:

– А три бажання?

– А-а-а… Давай свої бажання, чого хочеш?…

Приходить увесь кабінет міністрів на чолі з прем'єром до президента і з порога:

– Є дві новини. Одна добра, друга погана.

– Давайте, – каже президент, – починайте з доброї.

– Упіймав учора Міністр фінансів золоту рибку. Виконує будь-яке бажання – кредит від МВФ, гаплик опозиції!… Будь-яке!

– Ну?! А що поганого?!

– Мовчить рибка! От зараза!…

Упіймав новий українець золоту рибку. Вона проситься, три бажання обіцяє виконати. А він сміється:

– Це я всі твої бажання виконаю, дурненька! Вже тобі зроблю золотий басейн, музичку, креветки перед тобою будуть танцювати! Доки будеш у цій калюжі плавати!

Забрав. Зробив. Рибка задоволена. А господар ходить навколо і все думає: «А чи не забув чого?» Від'їхав на годинку, повертається – півбудинку зруйновано, вогонь, кіптява, рибка в басейні догори пузом. Заліпив п'ятірнею в лоба:

– Ех, рибка! Знову братва гранатами дім закидала! Бронежилет я тобі забув купити!

Сидить дід з вудочками. Покльовує. Раз… і чималенького коропа витягнув. Задоволений! А короп до нього:

– Відпусти мене, діду, я три твої бажання виконаю!

– Нащо мені три бажання, я після першого вже засинаю!!!

Упіймав рибалка золоту рибку.

– Відпусти мене, – проситься та, – що завгодно для тебе зроблю.

А рибалка був із нових українців.

– Нічого мені не треба, усе в мене є. Я тебе підсмажу і з'їм. Ще ніхто такого не робив!

– Подумай добре! Може…

– Якщо вже ти так просишся… Я ж не відморожений. Слухай, а зроби мене Героєм Радянського Союзу! За всіма правилами. Щоб у всіх списках, книгах, ну, як водиться. От пацанам носа втру!

– Буде, як ти хочеш, – каже рибка, – стули очі і полічи до трьох.