Ерленд Лу - Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію

означає, що потоп — це не лише моя проблема, насправді він поширюється і росте, і надалі вода з кожним роком буде прибувати, а рівень її безконтрольно підніматися, і цю небезпеку вже помітили люди, які стоять на чолі охорони здоров’я та відповідних відомств, подумав я, вони знають, що повінь насувається, що її неможливо зупинити і по-справжньому всім нам гаплик, і от тепер вони вирішили з’ясувати, чи здогадалися про це ми, тобто народ, і чи почалася серед нас паніка, або ж ми продовжуємо жити як жили, у щасливому невіданні; непогано придумано, вирішив я, — скласти опитувальний лист на восьми сторінках з несуттєвими запитаннями про кішок і, ніби між іншим, найспокійнішим тоном попросити людей пригадати, чи не змінювалися вони в чомусь протягом останніх тижнів або місяців, і якщо це так, то пригадайте, мовляв, будь ласка, що було до повені, і дайте відповідь так, нібито ваше «я» ні в чому не змінилося; непогано придумано, та все-таки недостатньо добре, бо я наскрізь бачу їхній задум, я розібрався, я ж працюю в галузі ЗМІ і звик у всьому розбиратися й аналізувати, недарма ж я стільки років провчився в університеті, і взагалі-то я був уже на шляху до того, щоб заробити популярність, створити собі ім’я, поки не накотилася на мене ця напасть, і тепер мої справи йдуть під гору, я став іншим, Фінляндія потягла мене на дно, і повінь ніколи не скінчиться; давайте будемо чесними, вона ніколи не скінчиться, вона потягне мене вниз, вона викине мене точно так само, як викине тебе, хто читає ці рядки, і точнісінько так, як вона потягне вниз і викине тих, хто їх не читає, — усім нам судилося зануритися на дно, до риб, а потім бути викинутими в порожнє Ніщо.

Бім повернувся лише пізно ввечері. Він кілька годин просидів на лавці і не відриваючись читав, розповідає Бім, він не помічав нічого навколо і не помітив, як минув час, тому що Ісус оселився в його серці і все міцніше в ньому утверджується, скоро він остаточно там оселиться, і тому ні час, ні місце, ні багато інших речей уже не мають значення, каже Бім; він майже нічого не знімав, про це він дуже шкодує, але, як йому здалося, чогось схожого на Фінляндію зовсім не траплялося, вдалося вибрати лише кілька дерев, квітів, білоголових діточок, та ще один саам люб’язно дозволив себе сфотографувати, у Фінляндії ж є саами, а різницю між норвезьким і фінським саамом може помітити тільки фахівець (так мені здається, каже Бім); ще він сфотографував людей різного етнічного походження, які грають у баскетбол; це мені здалося вдалим, адже Фінляндія — плавильний котел, і там багато грають у баскетбол — білі проти чорних, жовті проти коричневих — одне задоволення на це дивитися. Але тут мені трапилося одне місце, яке я не розумію, каже Бім, у той час як я завантажую фотографії в комп’ютер і розподіляю їх у різні місця тексту. Там йдеться про те, як один господар будинку став наймати сезонних робітників для роботи на винограднику, господар пообіцяв дати їм по денарію, вони взялися за роботу, а господар продовжував наймати ще й ще працівників, і деякі пропрацювали лише півдня, а найостанніші встигли попрацювати до вечора тільки одну годину, та він все одно кожному дав по денарію (по-моєму, це несправедливо, каже Бім; адже одні відпрацювали 12 годин, інші лише годину, але їм однаково заплатили), і тут господар їм і каже, щоб ті, що працювали довше за всіх, не ображалися, бо хотів бути добрим (як на мене, це не доброта, а несправедливість), а потім він каже, що останні будуть першими, а перші останніми. Ну скажи, хіба це не нісенітниця, питає Бім, це ж страшенно несправедливо, ти згоден?[19] Згоден, кажу я, мені теж здається, що це дуже несправедливо, та якщо подивитися з іншого боку, то ті, хто працював цілий день, ніяк не постраждали від того, що інші теж отримали по денарію, вони ж отримали все, як домовлялися. Але якби вони знали, що так вийде, вони могли б довше поспати, не кваплячись поснідати, погуляти, ну, скупатися чи що, бо, схоже, там у них спекотно, навіть, здається, дуже жарко, а на виноградник прийшли б перед тим, як стемніє, позбирали б трохи винограду і все одно отримали б ті ж самі гроші; ні, знаєш, я цього не розумію, каже Бім, завтра до нього точно ніхто не прийде зранку, всі з’являться тільки під вечір, це вже напевне. Ти маєш рацію, кажу я, цей господар дійсно сам собі підставляє ніжку; а з іншого боку, якщо правда, що останні стануть першими, а перші останніми, тоді для мене ще залишається надія, подумав я, бо, на мою думку, сенс тут може бути тільки такий: те, що не відповідало вимогам, визнають таким, що відповідає, а те, що відповідало вимогам, — буде визнано таким, що не відповідає, і те, що пливло в потоці, перестане плисти, а те, що не пливло, попливе під три чорти, тому я виберуся з потоку, а ті, хто сьогодні відчуває під ногами твердий ґрунт, у нього потраплять, і потік їх віднесе. А чи ж сказано, коли це буде? Хотілося б знати! Коли останні стануть першими, а перші останніми? Чи скоро це буде, чи встигне збутися до терміну здачі брошури? Тому що, правду кажучи, моя брошура не повністю відповідає вимогам, я перший готовий це визнати, я лежу на лопатках, я визнаю себе переможеним, я — останній, та якщо я останній, то повинен стати першим, і якщо цей переворот станеться скоро, то я опинюся в найвиграшнішому становищі, для мене така ситуація кругом виграшна, бо те, чого мало, стане багато, а те, чого багато, — виявиться мало; я дуже сподіваюся, що фіни читали цю біблійну історію, думаю я, дуже сподіваюся на це, адже фіни начебто християни, я не встиг цього перевірити, та ясно ж, що це так, вони люди віруючі, хрещені й прийняли Ісуса в серце своє, бо Фінляндія — християнський плавильний котел, та й Ісус, напевно, відвідував Фінляндію під час своїх мандрів. Мені здається, я пригадую, що він там побував, та, можливо, я й помиляюся, я читав про це дуже давно, не в університетські роки, бо в університеті йшлося про дефініції, про засоби масової інформації та комунікації і про владу ЗМІ, я здав усе це блискуче,