Ерленд Лу - Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію

це брехня, та хто ж буде перевіряти; люди ніколи не перевіряють, а тільки, зручніше вмостившись за кухонним столом, кажуть своїй дружині: уявляєш собі, я й не знав, що, виявляється, Фінляндія прийняла такий великий потік емігрантів; а якщо хто-небудь, всупереч очікуваному, перевірить цей факт і притягне мене до відповіді, то, безперечно, йтиметься про зіткнення двох точок зору, я в будь-якому разі можу сказати, що це моє бачення, на мій погляд, до Фінляндії (країни необмежених можливостей) емігрували сотні тисяч бідних європейців, і ніхто не має права заборонити мені розуміти це таким чином, тут справа в різному баченні предмета, а з моїми очима ще й не таке можна побачити, тут узагалі немає межі можливостям, адже я свавільник, у мене негаразд із головою, і для мене не існує меж; та ось брошура, можна сказати, готова, тому я звертаюся до Біма і вмовляю його перервати ненадовго читання Біблії; Бім щойно закінчив книгу Йова і мовчки переживає це потрясіння; я пхаю йому в руки цифрову камеру, прошу його прогулятися і наклацати кілька видів, щоб було схоже, ніби це знято у Фінляндії. Як це так? — питає Бім. Треба просто, щоб картинки були такі, ніби вони зняті у Фінляндії. Та ми ж у Норвегії, каже Бім. Я знаю, кажу я, але я не думаю, що тут є суттєва різниця, ти тільки постарайся не знімати високі гори, вивіски й автомобілі, ну й ще деякі предмети — і все буде як треба, і особливо постарайся, щоб у кадр потрапили світловолосі дівчата, найкраще — в смугастому одязі, на велосипедах, кажу я, поруч із берізками. Але ж це неправда, каже Бім, Фінляндія — це Фінляндія, а Норвегія — це Норвегія, а я вже вирішив жити по правді, тому я не можу брехати; дуже навіть можеш, кажу я, і до того ж, це не брехня, це — ЗМІ та комунікація, а не брехня, і поки ти живеш у мене, я буду вирішувати, де брехня, а де не брехня, тому давай хутко біжи, кажу я, і випроваджую його за двері. Сам я теж вискочив на хвилинку на вулицю, щоб купити три-чотири рибини і хліба; я запхаю рибини в буханець, оскільки, мені здається, потрібно зробити фотографію, на якій можна побачити рибу в хлібі, — таку страву їдять у Фінляндії, до того ж здавна, я гадаю, це дуже давня штука, це ж фольклорна страва, а ніщо так не вабить туристів, як фольклор, хіба що тільки аквапарк із водними гірками та атракціонами, думаю я, та цього вже вони від мене не діждуться; зате, якщо я правильно зрозумів, фіни їдять рибу, запечену у хлібі, а я впевнений, що зрозумів, бо, зазвичай, я все розумію правильно, я ж із тямущих. Повертаючись додому, я вийняв пошту, в пошті опинився лист від ословської організації з вивчення суспільного здоров’я, я ще не отримував від них листів, тому він мене зацікавив, там написано, що я обраний для участі в акції, котра проводиться, вони хочуть мене тестувати, щоб дізнатися, здоровий я чи хворий, або, можливо, схильний до захворювань, до листа додається анкета із запитаннями, на які мене просять відповісти, я без довгих приготувань негайно ж беруся до цієї справи; от який я молодець, думаю я, зі мною так легко мати справу, все одно ж я не можу продовжувати свою роботу, поки не повернувся Бім і не приніс знімки. В анкеті питається: які розміри твого житла? Потім: чи є в квартирі кішка? Ні, кішок немає. Це ж зайві клопоти. Чи траплялося з тобою що-небудь з переліченого нижче протягом останніх шести місяців, як-от: чи переносив ти серйозні хвороби, травми, чи не зазнавав нападів? Я позначаю: «Ні». Чи виникали у тебе серйозні проблеми (наприклад, суперечки) з кимось із близьких друзів, родичів або ділових партнерів? Оце так! На це отак собі й не збагнеш, що сказати! Є там щось таке, не висловлене вголос, між мною і нижньою сусідкою, з тією, що весь час готова робити тобі якісь капості, на противагу скаутам, які завжди готові допомогти; а окрім неї, є ще й Фінляндія, з якою у мене теж складні стосунки, адже її (у певному сенсі) можна назвати діловим партнером або близьким другом; принаймні я вважаю, що Фінляндія — мій близький друг; отже, треба позначити «так». Потім: чи траплялося тобі загубити або втратити з вини злодіїв яку-небудь дорогу тобі річ? Ще й яку дорогу! Нещодавно у мене забрали автомобіль; одного чудового дня його раптом не виявилося на місці там, куди я його поставив, і це було дуже невчасно: я саме збирався їхати в посольство Фінляндії, і мені довелося брати таксі, і якийсь час я думав, що авто вкрали, і це було для мене великою неприємністю, бо я прив’язаний до свого автомобіля, та потім з’ясувалося, що його забрали на штрафний майданчик (третій рік поспіль, у зв’язку з весняним прибиранням вулиць), записую я в графі для приміток: просто поставити хрестик мені в цьому випадку здалося недостатнім, це занадто легковажно; далі йде кілька запитань щодо моїх почуттів і думок, там питається, чи відбувалося в цьому плані щось незвичайне останніми тижнями чи місяцями; коли ти будеш відповідати на це запитання, пригадай, будь ласка, коли у тебе був нормальний стан.

Це формулювання приголомшує мене, ніби удар в сонячне сплетіння. Адже я дійсно був не такий, як завжди. Відтоді, як мені почала снитися вода, я був не такий, як завжди, я був сам не свій, а ці хлопці з організації по вивченню суспільного здоров’я хочуть, щоб я пригадав, яким я був до того, як це нахлинуло і все стало розтікатися; це ж вражаюче формулювання, подумав я, адже це означає, що вони теж знають про повінь, а всі інші запитання — це лише хитрість для відводу очей, яка використовується для того, щоб, не викликаючи зайвих підозр, скласти карту повені, подумав я; та я розгадав їхню хитрість, і мені від цього відразу полегшало, адже це означає, що там, на самісінькому верху існуючої системи, помітили і зрозуміли всю небезпеку того, що відбувається. А це значить, що я не єдина людина, яка бачить ці потоки, отже, підйом води — це вже суспільна проблема, яка таїть у собі загрозу соціальних і економічних потрясінь, тому, по суті, яке ж від цього може бути полегшення; і тут мене охоплює справжній страх, адже це