Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

- Який прекрасний світлий вечір.

Як добре із тобою вдвох!

Я чекаю від зустрічі та до зустрічі,

Коли знову з тобою заспіваємо.

Чудовий голос, ніжний, милий...

Наснився якось уві сні.

Моє кохання, моя сила.

Мені потрібен на Землі.

Доспівавши останній рядок, дівчина злякано прикрила рота рукою. Вона відчула, як усередині зароджується паніка, яка може перерости у гнів. Рада, звичайно, почала довіряти Альбрехту, визнала його як свого друга, але щоб співати про кохання?!

Ні, вона про таке навіть не думала! Тим паче, що в її часі у неї є наречений, хоча вона й не була ще з ним заручена.

– Прикольна пісенька! - підійшов до неї Альбрехт. Він потроху переймав її слова. - Я, звичайно, деяких слів не зрозумів. Про яку землю ти співала?

Рада полегшено зітхнула. Мабуть, її даремно мучила порада.

- Я ж тобі вже розповідала! Це така планета!

Відпочивши трохи в місті і поповнивши запаси їжі та води, Рада з Альбрехтом знову вирушили в дорогу. Вони так і не знайшли карту. У жодному із селищ такої не було. Але мандрівники сподівалися, що обов'язково нею обзаведуться. Адже попереду на них чекало велике місто, там карти точно продають. З цією щасливою думкою вони поїхали на північ у напрямку Свейшелу.