Денис Казанський - Як Україна втрачала Донбас, Денис Казанський
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У цьому зверненні Ахметов уперше жорстко висловився щодо самопроголошеної ДНР та закликав жителів області чинити опір цій організації.
«Скажіть мені, будь ласка, хто на Донбасі знає хоч одного представника цієї «ДНР? Що вони зробили для нашого краю, які робочі місця створили? Ходити з автоматами по містах Донбасу, це що — відстоювання прав донеччан перед центральною владою? Мародерствувати в містах та захоплювати мирних жителів, це що — боротьба за щастя нашого краю? Ні! Це боротьба проти жителів нашого краю! Це — боротьба проти Донбасу! Це — геноцид Донбасу!» — кричав Ахметов у камеру, червоніючи.
Приводом для настільки емоційного спічу стало захоплення озброєними бойовиками управління Донецької залізниці, через що було порушено рух поїздів, а підприємства Ахметова зазнали збитків.
«Сьогодні представники так званої ДНР захопили залізницю. Вони не просто зупинили залізницю, вони зупинили серце Донбасу! Тому що промисловість Донбасу без залізниці помре. А значить, помре Донбас — наш трудовий край! І тому я закликаю всі трудові колективи вийти завтра на попереджувальний протест за місцем роботи», — волав олігарх.
Але було пізно. Гасити конфлікт необхідно було на самому початку, однак замість цього Ахметов спершу довго мовчав, а потім намагався використовувати сепаратистів у своїх інтересах і перешкоджав зачистці захопленої адміністрації. У Маріуполі, де олігарх володів двома металургійними комбінатами, він узагалі дозволив директорам цих підприємств підписати меморандум із місцевими лідерами сепаратистів. У цьому документі, який було оприлюднено 15 травня, гендиректори комбінатів «Азовсталь» та ім. Ілліча Юрій Зінченко та Енвер Цкітішвілі разом із представниками «ДНР» вимагали від «київської влади» прибрати від Маріуполя армійські блокпости і передати контроль над в’їздами до міста міліції та «народним дружинам».
Такі хаотичні спроби Ахметова та інших регіоналів одночасно виступати проти сепаратистських угруповань та загравати з ними призвели до трагічних наслідків. Роками регіонали методично відпилювали від дерева під назвою «Україна» сук під назвою «Донбас», на якому сиділи самі. Тож рано чи пізно вони повинні були як слід гепнутись об землю.
Наприкінці травня відчайдушні заклики Ахметова «згуртуватися» і «не допустити» вже не мали сенсу. Донецька область тоді вже повністю контролювалася озброєними бандами, яким було начхати на Ахметова та автомобільні гудки. Уряд не контролював регіон. Міліція не виконувала своїх функцій. По всьому Донецьку відбувалися захоплення, погроми та грабежі. Донецьк заполонили комбатанти з Росії та підконтрольних їй Абхазії і Південної Осетії. Ці люди взагалі не знали, хто такий Ахметов, і приїхали до Донецька не для того, щоб сідати за якісь круглі столи.
Чи платив Рінат Ахметов бойовикам? Чи намагався купити угруповання так званої ДНР, щоб перетворити його або окремі формування, що входили до його складу, на свою приватну армію? Навесні 2014 року така версія була досить популярною. Автор цих рядків добре пам’ятає інцидент, що мав місце 25 травня. Тоді в ході чергового сепаратистського мітингу на площі Леніна один з ораторів несподівано закликав присутніх піти і захопити резиденцію Ахметова. Ідея сподобалася учасникам мітингу, і вони пішою колоною вирушили на штурм. Маєток Ахметова розташовувався практично за містом, на території ботанічного саду. Від площі Леніна до нього необхідно було пройти близько 7 кілометрів. Але для тих, хто мріяв побачити експропріацію «донецького Межигір’я», це не було проблемою. Прихильники «ДНР» зробили того дня вражаючий марш–кидок, але в кінці шляху активістів чекало розчарування. Увірватися до резиденції найбагатшого донеччанина та до розташованого по сусідству офісу його легендарної фірми «Люкс» не вийшло. Біля воріт натовпу раптом перегородили шлях озброєні бойовики «Оплоту» на чолі з Олександром Захарченком. А потім тодішній номінальний лідер сепаратистів Олександр Бородай, який приїхав із Росії та 16 травня проголосив себе «прем’єр-міністром ДНР», пояснив людям, що Ахметов погодився платити податки «республіці» і тому чіпати його майно поки не можна.
Пізніше, вже у 2017 році, той самий Бородай в одному зі своїх інтерв’ю розповів, що у травні 2014‑го Рінат Ахметов платив гроші польовому командиру Олександру Ходаковському, який очолював збройне формування «Восток».
«Ходаковський сидів на фінансуванні Ахметова. Свого часу він мені від Ріната Ахметова намагався привезти конкретно при свідках валізу з $0,5 млн. Я повернув цю валізу Ходаковському, і він нібито витратив її на фінансування батальйону «Восток». Зізнаюсь, я сприймав його як тимчасового союзника. Я розумів, що Ходаковський веде свою гру разом із Рінатом Ахметовим», — розповів Бородай.
У тому ж інтерв’ю Бородай стверджував, що одним із його завдань у Донецьку було «нівелювання впливу Ахметова у «ДНР» та підкреслював, що Рінат Ахметов навесні 2014 року був фактичним господарем «народної республіки».
Насправді повного контролю над так званою ДНР Ахметов ніколи не мав, оскільки навесні 2014 року ця організація ще не була єдиною структурою з чіткою ієрархією. У кожному місті заправляли свої отамани, які майже не координували одне з одним своїх дій. Можна стверджувати, що Ахметов не мав впливу на угруповання Стрелкова, яке у квітні 2014 року взяло під контроль північ Донецької області. Не підкорялося олігархові і формування Ігоря Безлера у Горлівці. Зате сформований після незаконного референдуму 11 травня «уряд ДНР» майже цілком складався з людей, які раніше працювали на міську владу і були пов’язані з регіоначами. Ще більш очевидним був зв’язок Ахметова з лідерами сепаратистів у Маріуполі, де «ДНР» очолювали брати Денис та Дмитро Кузьменки.
Брати Кузьменки мали кримінальне минуле, але при цьому не приховували своїх зв’язків із правоохоронцями та представниками місцевої влади. Довоєнні фотографії, на яких вони стоять поруч із мером Єнакієва Валерієм Олійником та високопоставленим маріупольським міліціонером Михайлом Узуном, і сьогодні можна легко знайти в інтернеті. До зачистки Маріуполя від незаконних збройних формувань брати Кузьменки прекрасно знаходили спільну мову з мером міста Юрієм Хотлубеєм, міліцейським керівництвом та директорами ахметівських металургійних комбінатів, зустрічалися з ними за одним столом і підписували меморандум про спільні дії.
Розповідав про співпрацю Ріната Ахметова з проросійськими активістами і Павло Губарєв. У своєму інтерв’ю, яке він дав «Российской газете» 12 травня 2014 року, після того, як був звільнений по обміну, Губарєв говорив:
«У цих умовах почали з’являтися лідери так званого «народного ополчення» в усіх містах. І партія влади, наші східні олігархи, вдалися до зручних для них засобів підкупу. Про загрози, напевно, вже не йшлося, радше підкуп та інтриги — так почали працювати з активістами «Народного
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як Україна втрачала Донбас, Денис Казанський», після закриття браузера.
