Олексій Анатолійович Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Скажіть, а чи можна назвати людину, яка дме в трубу о 6-й ранку, нормальною? Може пришлете санітарів?
– Адреса?
– Народного ополчення, 12, казарма.
– Дивись, яка страшна пика намальована на носі того бомбардувальника!
– Тихо! Це командир полку висунувся з кабіни.
Молодий прикордонник в наряді:
– Стій! Стрілятиму!
– Стою!
– Стріляю!
Над прапорщиками завис вертоліт.
– Слухай, – каже один, – чому це він зупинився?
Старший прапорщик:
– Мабуть, пальне закінчилося…
Генерал у своєму кабінеті пише мемуари. Під вікном гарчить танк. Генерал виглядає у вікно і кричить:
– Прапорщик, заглуши танк!
Прапорщик:
– А-а-а-а-а!!!
– Стій! Хто йде?
– Свій з пляшкою!
– Свій – проходь. Пляшка – стій!
На екзамені у військовому училищі викладач запитує:
– Що б ви зробили у випадку війни, щоб наша залізниця не дістались супротивнику?
– Я б спалив усі залізничні квитки!
Десантники стрибають з парашутом. Один підходить до командира:
– Товаришу лейтенант! Рядовий Кравченко…
– Що рядовий Кравченко?
– Стрибнув без парашута…
– Як? Знову?!
Зустрілися осел і прапорщик. Осел запитує:
– Ти хто?
Прапорщик роззирнувся – нема нікого:
– Я – офіцер. А ти хто?
Осел роззирнувся – нема нікого:
– А я – кінь!
Солдати розбирають і збирають зброю. Лейтенант:
– Питання є?
– Є. Товаришу лейтенант, а чому автомат зібрати і розібрати можна, а людину ні?
– Питання зрозумів, відповідаю. От, наприклад, ти себе розібрав і ліг спати. А тут – тривога. Ти поспіхом все зібрав, а на місце голови ненароком приставив зад. І що виходить? Кашкет не налазить, гімнастерка не застібається, усі кричать «ура», а ти?
– Товаришу прапорщик, скажіть що-небудь…
– Струнко!
– Та ні, що-небудь ніжне, тепле…
– Вільно…
– Тебе чому комісували?
– По хворобі.
– Яка хвороба?
– Не знаю, але всю роту від мене нудило.
Полковник запитує солдатів у їдальні:
– Ну, як годують, хлопці?
– Добре. Вистачає. Ще й залишається.
– А що ж залишається?
– Лавровий лист.
Майор:
– Сьогодні будемо грузити люміній.
– Не люміній, – поправляє його солдат, – правильно – алюміній.
– Повторюю: сьогодні всі будуть грузити люміній. А грамотії будуть грузити чавуній!
Перед приїздом генерала прапорщику наказали пофарбувати навчальну ракету. До носа вертикально розташованої ракети прапорщик не діставав, драбину нести було лінь. Кинув відро з фарбою на ніс ракети, фарба стекла вниз, а відро залишилося нагорі.
– Що це? – запитує генерал, показуючи на відро.
– Синхрофазотрон, – відповідає прапорщик.
– Бачу, що синхрофазотрон. Чому не пофарбований?
Капітан вишикував роту:
– Художники є?
– Є! – вийшли двоє.
– Візьміть сокири і «намалюйте» до обіду купу дрівець для лазні!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми», після закриття браузера.
