Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Як забажаєш. Потрібна допомога - гукай. І, Кем, вона прийде до тями. Вона сильна. Головне, вірити, - архангел зник.

Кімната Данте у замку Алмоурол. 17:05

Гавриїл стояв біля ліжка мисливиці.

- Ти нам дуже допомогла. Я знав, що ти не підведеш і виконаєш свою частину нашої угоди. Щоправда, ти зробила це, як ти вважала за потрібне. Ось тільки я не зміг зробити те саме. Я збрехав. Я не знаю, як зняти твоє прокляття. Мені просто потрібна була твоя допомога. Мені шкода, що я підвів тебе. Я хочу тобі допомогти. Але не знаю як. Я можу звільнити тебе від нашої угоди, - він приклав руку до грудей Данте, тим самим прибравши мітки, які свідчили про закінчення контракту з архангелом. - Можливо, це допоможе тобі прийти до тями, - Гавриїл зник.

Коридор замку. День четвертий. 11:34

Джеймс прямував до кімнати, яку йому виділили в Ордені. У руці, як завжди, у нього пляшка віскі. Назустріч йому йшов Камаель. Побачивши такого ненависного мага, Кем вирішив вступити в конфлікт з ним.

- Чому ти ще тут? - злісно запитав Кем.

- І тобі доброго ранку, - Джеймс пішов далі.

- Я запитав тебе: чому ти досі в замку?

- Бо, як і ти, чекаю на пробудження Данте. Є розмова до неї.

- А ти певен, що вона захоче говорити з тобою? - продовжував сердитися Кем.

- Так. Слухай, я буду тут стільки, скільки забажаю. Змирися з цим. І я не піду, поки Данте не прийде до тями. До зустрічі, - Джеймс пішов у свою кімнату. Але Кем його наздогнав і вдарив так, що той відлетів на два метри. - Якого біса?! - Джеймс підвівся на ноги.

- Що тут діється? - на звуки, що долинали з коридору, прибіг Кріс.

- Нічого, - Джеймс промовив заклинання і Камаель відлетів, залишивши по собі лише одне перо.

- Де він? - злякано спитав Кріс.

- На іншому кінці планети. Нехай охолоне там, - Джеймс пішов у свою кімнату. Він голосно зачинив двері і зачинився на замок. Кімната мага була досить простора (як у принципі всі кімнати в замку) і світла. Чоловік сів на підлогу посеред свого помешкання. Там уже лежали десятки книг різними мовами. Серед них були як старовинні, так і новіші. Джеймс кілька годин вивчав їх на наявність потрібної інформації.

- М-да, - сказав він після шестигодинних пошуків. - Тут немає нічого, щоби допомогло їй.

Джеймс стомлено ліг на підлогу. За мить він згадав про одну цікаву та унікальну бібліотеку. Маг піднявся на ноги, створив собі портал (це були звичайні двері) і пройшов крізь нього в книгосховища Ватикану.

***

Прохолодним місцем для Кема виявилася Антарктида. Спочатку він не одразу зрозумів, де знаходиться. Побачивши скрізь сніг, він подумав, що знову опинився в Ніфльгеймі. За мить він зрозумів, що все ще на Землі. Камаель ставив собі те саме питання: чому він так бурхливо реагує на Джеймса. І відповідь прийшла сама по собі. У Кема прокинулися ревнощі. Він ревнував Данте до цього загадкового чоловіка. Яке минуле вони мали? Яка спільна історія? Чому Кем ніколи не чув про Джеймса? Так, п'ятдесят років тому він був у Ніфльгеймі. Але після повернення Данте могла розповісти йому про мага, з яким знайома. Але ж ні. Вона про це мовчала. Отже, між ними могло бути щось більше, ніж знайомство чи дружба. Від цієї думки Кем розлютився ще більше.

Кімната Данте у замку Алмоурол. День п'ятий. 14:08

Франческа поправляла квіти в черговому букеті. Ними була заставлена ​​більшість кімнати Данте.

- Що ти робиш? - спитав Джеймс, який увійшов до кімнати.

- Хочу зробити приємно Данте, коли вона отямиться. Я подумала, що улюблені квіти одразу піднімуть їй настрій.

- Улюблені квіти? - здивувався Джеймс. - Звідки ти знаєш, які її улюблені?

- Я запитала Артура. Все-таки він її перший партнер, він багато знає про неї. Я спочатку хотіла запитати Кема, але подумала, що як ангел, він не зрозуміє витівки з квітами. Та й навряд чи він знає про її улюблені квіти.

- Так, мабуть ти маєш рацію, - визнав Джеймс. - Хоча могла спитати й у мене, - тихо сказав маг.

- Скільки півоній, - у кімнату зайшов Артур. - Я думав, що ти один букет принесеш.

- Не змогла зупинитися.

- Франческо, а ти в курсі, що від такої кількості квітів може боліти голова? - спитав Джеймс.

- У мене все схоплено. Я періодично провітрюватиму кімнату. І взагалі, я дуже сподіваюся, що Данте в найближчі два дні видужає. Артуре, ти щось хотів?

- Так. Я прийшов за тобою, Френкі. Ми знайшли ще одне лігво демонів. За п'ятнадцять хвилин висуваємось.

- Чудово, - Франческа поправила вже інший букет.

- Скільки вас можна чекати? - на порозі кімнати стояв Кем. - Йдете чи як? Що він тут робить? - спитав Кем, побачивши Джеймса.

- Він, як і всі ми, відвідує Данте. Тобі теж варто було б це зробити, - пояснила Френкі. - І взагалі, не починай, Кем. Це вже не смішно. Краще пішли ловити демонів, - дівчина покинула кімнату.

- Подобається тобі чи ні, Джеймс допоміг нам. І дуже. Він урятував наших друзів. Тільки за це ти маєш бути йому вдячний, - сказав Артур. Злість Кема трохи вщухла. - Джеймсе, ти з нами? - звернувся Артур до мага.

- Ні. Я краще залишусь. А то ваше янголятко знову накинеться на мене.

- Як забажаєш. Кем, - звернувся він до ангела, - пішли. Демони нас не чекатимуть, - чоловіки пішли. Джеймс залишився у кімнаті Данте.

- Знаєш, мила, вони не такі й погані – твоя компанія друзів. Нефілім навіть квітів тобі принесла. Ти б бачила, скільки їх тут. Я знаю, що в нас була домовленість, - він уперся руками об дерев'яну планку ліжка мисливиці. – Я тобі допомагаю, і ми більше не зустрічаємося. Але я не можу покинути тебе у такому стані. Я придумаю, як тебе витягти. Поки що, мила, я нічого не знайшов. Але пошуки я не припиню, - він поцілував Данте в щічку і пішов.