Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Скільки на тебе можна чекати? - сердито мовив один із кардиналів, коли хлопець підійшов до нього.

- Вибачте. Ми не могли знайти документ Каї.

- Дай сюди, - кардинал забрав у хлопця документи. - Вибачте, що змусив вас чекати. Ось, - він простяг папери Артуру, Каї та Олсену. - Це ваші помилування.

- Серйозно? - здивувалася валькірія. Вона взяла документ. - Ви розумієте, що нам ці папери ні до чого?

- Це офіційне підтвердження того, що ви вільні від Ордену та переслідувань, - продовжив кардинал. - Лайнос, - звернувся він до хлопця, - прочитай це, - кардинал простяг хлопцеві аркуш паперу. Той виконав прохання. Він прочитав те, що там було написано. На руках і ногах Каї, Олсена та Артура з'явилися кайдани, але щойно хлопець перестав читати зміст, ці кайдани спали з друзів. - Тепер ви вільні робити, що вам завгодно. Ви більше не бранці Ордену.

- Дякую, - подякував Артур.

- Знайте, в Ордені завжди буде місце для таких воїнів, як ви. Якщо ви забажаєте, можете знову вступити на службу до нас, - запропонував кардинал.

- Мабуть, обійдуся, - відповіла Кая. – Мені і першого разу вистачило.

- Я розумію ваше обурення. Колишній Орден був корумпований, нікчемний і показав свою не ефективність. Тепер ми хочемо відродити славу, яку мав Орден кілька сотень років тому, коли почав набирати послідовників.

- Я, мабуть, залишусь в Ордені, - сказав Артур. - Нічого, крім полювання, я не знав. І мені подобається моя справа.

- Я також залишаюся, - підтримав Артура Олсен. - Але спочатку я хочу відпочити у своїй улюбленій Скандинавії. Каю, ти зі мною?

- Чому б і ні. Прощайте, священники, - валькірія попрямувала до виходу.

- У подорожі я вмовлю її повернутися в Орден, - усміхнувся Олсен і пішов за Каєю.

Кімната Данте у замку Алмоурол. 12:51

Кріс сидів біля ліжка мисливиці і спостерігав, як вона дихає. Бачачи свою подругу непритомною другий день, він став ще більше хвилюватися за неї. Він страшенно не любив почуватися безпорадним. А зараз Кріс почував себе саме так. Адже він не знає як допомогти і не може допомогти кращій подрузі прийти до тями. Він боявся думки про те, що Данте більше ніколи не назве його Містером Чарівністю, не шльопне по попі, посміхаючись, і більше не змагатиметься з ним у метанні ножів. Дивлячись на Данте, Кріс мимоволі згадав їхню першу зустріч. Був рік тисяча вісімсот п'ятдесят якийсь. Данте полювала за Крістофером у Британії.

Велика Британія. Тисяча вісімсот п'ятдесят якийсь.

- Виходь. Я знаю, що ти тут. Песик мій любий, - Данте йшла великим складом.

- Не люблю, коли мене називають «песиком», - до дівчини вийшов Кріс. Високий, русявий хлопець атлетичної статуру. Його сірі очі одразу привернули увагу мисливиці. Як, загалом, і сам хлопець.

- Чому мені доручають ловити таких красенів? - спитала вона сама себе.

- Ти ж Данте, чи не так? - запитав Кріс.

- Ти чув про мене? Приємно.

- Мені здається, тільки глухий не чув про божевільну з Алмоурола.

- Це моє прізвисько? Щось не дуже воно приємне. Не до розмов зараз. Пішли зі мною по-доброму, або мені доведеться застосувати силу.

- Я не повернуся до Ордену. Ніколи, - Кріс перетворився на великого сірого вовка.

- Я завжди боялася псів, а тут треба спіймати цілого вовка. - Данте кинулася на перевертня. Почалася бійка, в якій дівчина зазнала невдачі. Кріс штовхнув її на коробки, в яких опинилися величезні гаки для м'яса. Один із них проткнув Данте бік і застряг у тілі дівчини. Данте знепритомніла. Опритомніла вона через пару годин у м'якому ліжку чиєїсь кімнати. Дівчина, кривлячись від болю, сіла. Вона окинула поглядом кімнату, потім свою рану.

- Бачу, ти нарешті прийшла до тями, - у кімнату зайшов Кріс. Він приніс свіжі бинти, щоб змінити пов'язку Данте.

- Де я? - поцікавилася мисливиця.

- Ти в моєму домі, - відповів Кріс.

- І чому я тут?

- У нашій сутичці я тебе поранив. Не хотів, щоб ти спливла кров'ю. Принести поїсти?

- Я ж мусила тебе схопити і віддати Ордену або ж убити. Але ти мене врятував. Чому?

- Я не завдаю шкоди тим, хто не завдав її мені. Ти лише солдат і пішак кардиналів. І ти не винна у цьому. Я теж був колись, як ти, але втік. Орден не прощає втечі.

- Але мене ти все ж таки поранив.

- То була випадковість. Я не знав, що в коробках гаки. Тож приношу мої вибачення, що мало не вбив тебе.

Ці слова вразили Данте. Адже ще не було жодного разу, щоб об'єкт, на який вона полює, просив у неї вибачення за те, що оборонявся. З цього дня почалася міцна дружба Данте та Крістофера Едвардса. Лише одного разу їхні стосунки мало не переросли в інтимні. Але обидва вчасно зупинилися і зрозуміли, що вони все-таки більше друзів, ніж коханці.

В'язниця замку Алмоурол. Третій день. 17:11

Кем спостерігав за Рейвен. Вона міряла кроками камеру, в якій її замкнули і щось повторювала. Ці слова були невиразні і не розбірливі.

- Що з нею? - спитав Михаїл.

- Не знаю. Але вона поводиться так з дня ув'язнення. Яка ймовірність того, що Рейвен прокляла Данте? І тепер Данте не може прийти до тями, а Рейвен збожеволіла.

- Думаю, що ймовірність нульова. Камаель, ми з Гавриїлом ідемо. Потрібно розпочати відновлювати Небеса. Знаю твою відповідь, але все ж таки запитаю: ти з нами? Твоя допомога не завадить.

- А як же бажання деяких янголів схопити мене і закинути у в'язницю, як Рейвен?

- Вважай, що ти помилуваний. Так, одного разу ти оступився. Усі ми часом помиляємось. Але ти довів свою відданість.

- Дякую за довіру, але я залишусь на землі. Є ще незакінчені справи. За словами Френкі, є ще кілька демонів і не тільки, які допомагали Табрісу. У моїх планах знищити їх усіх.