Влада Клімова - Щоденники рієлтора. Чарівниця Діана, Влада Клімова

– Привіт, ясноока красунечко! Що? Не склалася угода з дияволом? Та Бог з ним! Дивись, яку смакоту приготував для нас Хосе, – наразі його жарти були аж занадто невдалими.

– Добрий вечір, Ніку! Так, не склалася... А що тут у нас так смачно пахне? Бо від стресу я голодна, наче дикий звір, – потерла я долоньки й побачила нісуаз з лососем та спаржею, мій улюблений пісочний пиріг з фетою, а трохи далі - десерт з полуницею й потягнулася до яскравої супниці: – І в цій каструльці точно якийсь сюрприз!

Я підняла кришку й відчула такий неймовірний аромат свіженького супчика буйабес, що відразу забула про всі сьогоднішні негаразди.

– Пане, ну навіщо ж посеред ночі годувати дівчину аж так насичено! Ви з Хосе скоро перетворите мене на пухку фермерку. А мені не можна, бо в місті купа неробочих ліфтів! – миттю покращився мій поганий настрій.

– Але ж на сьогодні я бачу лише шовкову шкіру на тендітних кісточках, – посміхнувся Щедрик та вже власноруч наливав ополоником супчик у тарілки. – Може бажаєш до морепродуктів якогось сухарика? Настрій підняти, щоб не був на нулі.

– Так настрій дійсно на нулі, але дякую. Ніку, ти й так розбещуєш мене увагою, більше ніж Магда колись, – з приємною посмішкою взялась я за ложку.

– Це тому, що я хочу й буду опікуватися тобою, більше ніж віщунка колись. Догляд за тобою дає мені неймовірне задоволення. Крім того, це мій священний обов’язок, – відповів Микита й погляд у нього був утаємничено п’янким.

Розділ 12. Закони гравітації

Після вечері ми традиційно опинилися біля дверей мого номера та Щедрик не взяв мою руку, щоб поцілувати. Він схилився й спробував легенько доторкнутись до моїх губ.

– Ніку, прошу, не треба, – прошепотіла я й відсторонилась.

– Чому? Діно, не муч мене. Я хочу бути ближче, ніж поруч, – проникав в мене зворушливим поглядом він і я раптом відчула, як сильно його хочу.

Десь всередині збурилися такі розпусні думки, котрих навіть у подружньому житті з Кирилом я не пам’ятала. Що це зі мною? Він притягує так, що я сама готова впасти в обійми й тремчу, наче осінній лист.

Щедрик мовчки взяв з моїх рук карту-ключ та, не відводячи очей, відкрив номер. Потім легенько штовхнув двері й продовжував чаклувати в мені поглядом. Мабуть, я повинна була опиратися, але замість спротиву, прикрила очі й потягнулася до нього. Дихання збивалося, а бажання наростали просто нестримні.

– Я стомився чекати, доки покличеш. Не бійся мене, дівчинко. Я так сильно тебе кохаю, що не зможу заподіяти шкоди навіть подихом. Клянуся, ти не пошкодуєш зі мною про жодну мить... – почула я приємний голос Микити, тільки наразі він звучав проникливо й казково.

Ну от, ненормальна, ти й потрапила до нової халепи! Та хіба ж не це дійство ти уявляла кожного разу, коли він загравав? Хіба не ці божевільні думки снували в твоїй голові, коли його шовкове волосся раптом торкалося десь твого тіла? Й ці владні очі розсипали по всій тобі чудодійні іскри?

Багато разів я підсвідомо задавала собі питання: як він цілує й обіймає? Коли дарував квіти чи грався з Івчиком, або вдало жартував чи ходив отією граційною ходою тигра. Я навіть не замислювалась: наскільки згубно глибоко живе він в моїй душі! Магда попереджала уві сні, що так буде, але ж її немає й то лише мої власні нічні думки.

Я задоволено відчувала як обережно пестить він моє волосся та гаряче личко. Пристрасно дивиться в очі й просто вливає в мене свої найпотаємніші мрії. А я не можу відвести погляду й сказати ані слова. Тільки вбираю, наче губка, кожен його жест і нетерпляче чекаю наступного. Моє тіло переповнюють такі бажання, що здається зараз вибухну й розсиплюся навколо мільйонами вогняних бризків...

Тепер казковий спокусник торкається мого підборіддя, підводить покірне лице ближче до свого й шепоче:

– Ти справді божественне створіння і я дам тобі все, чого хочеш. Я розумію кожну твою клітинку й заповню її найгострішою насолодою. Не думай про навколишній світ, просто бажай, а я слухатиму й даруватиму, – його голос наказує, але звучить мелодійно.

Навіть якби хотіла, я вже не можу зупинитися та відмовити йому, адже горю зсередини, наче сухостій під палким сонцем. Микита лагідно знімає з мене кожну річ та не розкидає по номеру, а поступово складає поруч на пуфик і навіть у цьому є якась магія. Тому, що я нестерпно чекаю й пульсую від бажань та він не спішить.

Потім легко, наче юнак, зриває з себе одяг і мій погляд туманиться від його приголомшливо ідеального тіла. Неодноразово я бачила ці підкачані м’язи біля басейну, але так він не вабив мене ще ніколи. Невже цей прекрасний негідник теж наказав Хосе додати мені в їжу якогось збудника? Але ж то методи Софії! А Щедрик гордий і могутній у своїй принадливості, без будь-яких допоміжних засобів.

Може на мене так діє сум за втраченим коханням чи просто з часів останнього контакту з чоловіком пройшло багато днів? Але те, що відбувається не має логічного пояснення й зупинити ніяк не виходить...

– Ти для мене найжаданіша жінка на землі. Ніколи не відчував таких божевільних бажань. Діаночко, не роби цього, – наказує мені Микита.

– Чого? – здивовано видихаю я, адже тихо корюся кожному його руху.

– Ти захищаєшся в думках, а я не хочу тебе примушувати. Не стримуй насолоди, що палає у тобі. Нам потрібно стати єдиним мозком і тоді ти відчуєш на що я здатен, – вимовив Щедрик та впився в мої губи таким довгим і палким поцілунком, що я майже втратила відчуття простору й опинилася у своєму ліжку.