Микола Іванович Міхновський - Суспільно-політичні твори

переводимо в чин і життя і велику спільну силу українців направляємо на здобуття самостійної України.

Самостійна Україна має бути тим синтезом, тим великим, повним глибокого і широкого змісту словом, в якому осередчуються всі думки й бажання рабів, щоб бути свобідними, невольників, щоб бути вільними, злидарів, щоб бути маючими, упосліджених, щоб бути рівними, зневажених, щоб бути гідними, усіх українців, щоб бути людьми — громадянами цілого світу.

Перед ясним ідеалом самостійної України най згинуть усі свари, уся ворожнеча, усе безладдя українців; хай усі стежки, усі шляхи ведуть до неї; хай усім борцям за щастя, за визволення свого народу світить сонце самостійної України.

Ми йдемо — годі з тим ховатись! — до повстання, до оружного повстання за визволення українського народу з-під економічного та національного рабства. З жалем у серці, з болем душі, але й з міцним пересвідченням неминучості і конечності приходимо ми до потреби повстання. Ніхто дурно не зречеться своїх прав, ніхто з панів наших, до якого б народу вони не належали, не схоче признати українцям справедливості їх домагань і бажань, ніхто не віддасть українському народові його землю й його права. Навпаки, всякий захід наш до повернення нам наших прав людини викликає і з боку правительства царського, і з боку московських, польських чи й інших панів найгірші утиски, гострі, часом смертельні кари.

Повстання — се єдина наша оборона, і нехай всі затямлять, що ми тільки боронимось, а не нападаємо, боронимося, бо ми підтоптані й поневолені, бо нашому життю, цілій будуччині нашого народу загрожує смерть, та смерть з голоду, з якого гинуть тисячі наших людей по Вкраїні саме тоді, коли чужинці, пани наші, аж тонуть у розкошах та в золоті. Нам — цілому народові нашому — віднято право на працю для себе, право на освіту на мові нашій, право на розвиток культурний. Ціла купа народів: москалі, ляхи, жиди, німці, мадяри — сидять на нашому народові, як паразити, їдять хліб, зароблений кривавим його потом, розкошують у країні, де тубільців повернено в рабів — цілий нарід рабів — і не хочуть признати за українцями інших прав, крім права вмерти при роботі на своїх панів, умерти з голоду посеред утворених їх працею багатств!

Тож повстаньмо проти наших гнобителів, і нехай сила розв’яже там, де даремні всі поклики й благання правди та справедливості!

Так готуйтесь же до повстання! Готуйте оружжя, готуйте припас, а найбільше гартуйте свого духа! Велике діло настає для українського народу. Японці стоптали під ноги гордість царя з його правительством. По всіх кутках Росії палає вогонь пожарів і земля червониться від крові. Виковується свобода народів і економічна рівність між членами тих народів. Але тую свободу, тую рівність візьмуть тільки сильні народи, тільки солідарні, однодушні, одностійні, тільки ті, що не бояться боротьби, тільки ті, що свою свободу скроплять кров’ю ворогів своїх! Тож уставайте! Вставайте всі, чо-ловіцтво й жіноцтво, щоб зоря свободи тих народів не заблищала на наших рабських кайданах, бо інакше ніч без кінця й краю буде долею нашого народу довіку!

Самостійна Україна. — 1905. — Ч. 1. — Вересень.

Основний закон «Самостійної України», спілки народу українського

(Проект, утворений групою членів Української народної партії)

ОСНОВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ

1. Україна є спілка вільних і самоправних земель, утворених на підставі своїх природних особливостей та окремішностей і заселених українцями. Таких земель є дев’ять: Чорноморська Україна, Слобідська Україна, Степова Україна, Лівобережна Україна, або Гетьманщина, Північна Україна, Полісся або Гайова Україна, Правобережна Україна, Підгірська Україна, Горова Україна і Понадморська Україна.

2. Кожна земля є спілка вільних і самоправних громад.

3. Як межі земель, так і межі громад визначаються окремим законом.

ТЕРИТОРІЯ УКРАЇНИ

4. Територія України належиться на праві власності всьому народові українському, себто Всеукраїнській Спілці, а не тій або іншій громаді чи землі.

5. Націоналізація землі має бути переведена на підставі правила: від влас-ників-українців земля викупляється, від чужинців відбирається без відшкодування.

6. Ніяка частина національної землі не може нікому належатись на праві приватної власності, за виключенням ґрунтів (під селитьбами та будівлями).

7. Земля, зайнята під селитьби (будівлі), як по селах, хуторах, так і по містах, не інакше може бути обернена на національну власність, як через окремий закон.

8. Чужинці не можуть ані мати права приватної власності на землю під селитьбами, ані користуватись національною власністю.

9. Способи користування національною землею установляються громадами на підставі законів земських.

УКРАЇНЦІ І ЇХ ПРАВА

10. Українське громадянство може бути придбане, удержане і згублене на підставі закону громадянського (цивільного). Оцей же основний закон доторкається тільки суспільно-громадських прав і каже, при яких умовах, мавши українське громадянство, можна користуватись тими правами.

11. Натуралізація може відбутись через прийняття чужинця якоюсь громадою законодатним шляхом. Тільки така натуралізація надає чужинцеві всі права українця.

12. На Вкраїні нема й не може бути поділу на касти.

13. Всі українці, як чоловіцтво, так і жіноцтво, рівноправні, і тільки вони можуть бути допущені до виконування офіціальних обов’язків на Вкраїні.

14. Особиста свобода людини єсть забезпечена. Ніхто не може бути переслідуваний інакше, як на підставі закону і в формі, ним установленій.

Поза гарячим учинком ніхто не може бути затриманий без судової мотивованої постанови. Постанова має бути оголошена при затриманні або не пізніше 24 годин після нього.

15. Ніхто не може бути арештований у своїй господі від 8 години увечері до 8 години рано.

16. Ніхто не може бути укараний інакше, як на підставі закону і після судової постанови.

17. Селитьба (господа) єсть недоторкана. Заборонено всякому, хто б він не був, увійти до чужої господи проти волі господаря.

Виключення можуть бути лише на підставі закону, в передбаченій законом формі і то тільки від 8 години ранку до 8 години увечері.

18. Свобода віри і її публічного виявлення, як і свобода оголошувати свої думки й пересвідчення всяким способом суть забезпечені.

19. Ніхто не може бути присилуваний до якихось церемоній або актів релігійних або до пошанування днів відпочинку.

20. Релігія єсть річ приватна і справа совісті, через те ніяка власть не може ані підтримувати релігію, ані перешкоджати їй, ані втручатись в релігійні справи.

21. Шлюб єсть річ цілком приватна. Ніяка релігія і ніяка власть не може втручатись у шлюбні відносини. Розвід, як