Ліра Куміра - Мама для дракончика, Ліра Куміра

Розділ 21. Його маленький шанс на щастя

Кіріан
Драгонійський-старший все ще сидів за своїм столом, щось змішуючи в кількох колбах. А варто було мені з'явитися в його кабінеті, як чоловік одразу ж відволікся від свого заняття, кидаючи на мене зацікавлений погляд:

- Із чим завітав? - От як він завжди здогадується, що я не просто так до нього з'явився?

- У мене відразу два питання назріло, - я присів на вказаний мені стілець і продовжив: - Перше з приводу Ліни. Вона розповіла мені в загальних рисах про ваші експерименти, і я радий, що маю змогу дбайливіше ставитися до моєї маленької, - на мої слова екс-імператор усміхнувся:

- Я й не сумнівався, що її здоров'я в пріоритеті. Але "твоя маленька" куди сильніша, ніж ми всі думаємо, і Ліні корисно проявляти себе. Не забувай, що вона метаморф, а вони істоти емоційні, і якщо їй не давати можливості на викид енергії, то може статися "великий бум", - я задумливо покрутив у руках платівку, підхоплену зі столу науковця, і відповідно кивнув:

- Я врахую це і обов'язково відновлю з нею навчання, потрібно тільки з проблемами, що накопичилися, розібратися, а дрібниці я на Ріана спихну, - засміявся своїм же думкам, повернувшись до справ нагальних: - Але в мене все-таки є інша пропозиція. Я щодо ниток Меліріана та Ірліана. Якщо у першого я бачу її чітко, і ми можемо нею скористатися, то з приводу вашого другого сина я гублюся. Буквально за два-три метри зв'язок розчиняється, але він все ж є, я відчуваю. Ось і виникла ідея... - я зробив багатозначну паузу, після якої все ж таки продовжив: - а що, як я зможу огорнути його нитку своєю магією, а ви використаєте свій "проявник", пам'ятаєте, той, із яким ми якось розкрили одне вбивство... - Марліан тямущо кивнув, продовживши мою думку:

- І спробуємо вивести цей зв'язок до дракониці, яка зможе витягнути мого сина з образу дракона! - Наприкінці чоловік збуджено підхопився, буквально вилітаючи з крісла, і кинувся до однієї з шаф біля стіни. - Десь тут він був... - здається, мені все ж не варто було так поспішати зі своєю пропозицією, бо тепер його було не зупинити.

- Може вже зранку? - Спробував я вгамувати сполошеного вченого, і той завмер, опускаючи руки:

- Ти маєш рацію... Стільки років чекали, невже я кілька годин не потерплю... А ось із кров'ю експеримент краще закінчити зараз, - екс-правитель повернувся на своє місце, взявши в руки магоскоп.

- Зранку в мене збори в Раді, потім зустріч із послами, але ближче до вечора я планую звільнитися. Може вийде трохи раніше. І тоді я весь ваш, - несміливо посміхнувся своєму наставникові, збираючись іти.

- Дякую, Кір. Ви з Ліною зробили для мене набагато більше, ніж можна собі уявити, і я постараюся з часом вам відплатити. А якщо я можу вже зараз чимось допомогти... - я обернувся, прикидаючи в голові, чим же чоловік справді може бути корисним, але поки що думки крутилися тільки біля моєї маленької, і я вирішив не затримувати ні себе, ні чоловіка:

- Свої люди, розберемося, - відповів без будь-яких підтекстів і вийшов, повертаючись у свою кімнату, де на мене чекало моє спляче щастя.

Ліна
Прокинулася я вже на світанку, коли відчула, як міцні руки притискають мене до коханого тіла.

- А казав сорок хвилин, а сам до ранку провозився, - пробурчала, але все ж упевнено розвернулася в обіймах, цілуючи його ніжні губи.

- Я тебе розбудив? Вибач. Вирішував деякі питання, щоб звільнити сьогоднішній вечір для своєї сім'ї, - мене ніжно погладили по спині, і я замурчала від задоволення. - Моя кішечка, - мене якось швидко підім'яли під гаряче чоловіче тіло, і все моє обличчя Кір почав покривати поцілунками.

А я, між іншим, не залізна... Тож відповіла йому тим самим, змушуючи свого дракона задоволено заричати.

* * *
Ну а через кілька годин мені довелося відпустити нашого в.о. імператора на чергову Раду, яка мала плавно перетекти в кілька дуже важливих для Діанії зустрічей, а ось після них Кіріан обіцяв нам сімейні посиденьки. Тому я планувала до обіду присвятити свою увагу Філіпу, і, якщо вийде, то Меліріану, ну а потім у мене робота з Марліаном. День теж обіцяв бути насиченим, але я вже повністю була в очікуванні вечора.

Зібралася я досить-таки швидко і сяючи щасливою посмішкою попрямувала до дитячої кімнати, де мене зустрічав радісний крик мого сина:

- Мамо! Я сумував! - З кожним днем мій дракончик дедалі чіткіше вимовляв слова, і того й гляди мені наречену приведе, не давши мамі схаменутися і зрозуміти, коли ж він встиг так вирости.

- І я дуже сумувала, мій солоденький, - підхопила малюка на руки, помічаючи, як і решта дітей почали прислухатися до нашої з Філіпом розмови. - Чим ви тут займаєтеся? - Підійшла до компанії, що затихла, і мені одразу запропонували якусь невигадливу гру-захоплення, а я здивовано поглянула на Елеонору:

- А чи не занадто вони швидко ростуть? - Як таке взагалі можливо?

- Ось такий у нас вийшов побічний ефект, - знизала плечима жінка. - Але Мар каже, що з розвитком все гаразд, тож я вирішила не хвилюватися завчасно, ось тільки звикнути ніяк не можу, - я погодилася з кивком, повернувшись до обговорення "мапи-пересування", яка лежала просто на підлозі дитячої.

Ну а коли ми вже вдосталь награлися, я запропонувала своєму синові прогулянку:

- Хочеш разом зі мною відвідати дядька Меліріана? - Говорила спеціально голосно, краєм ока спостерігаючи за реакцією Міланії, і та не змусила себе довго чекати:

- А можна я з вами? - Невпевнено запитала дівчинка, і я ствердно кивнула, взявши малюків за руки, після чого посміхнулася дружині екс-імператора, обіцяючи, що ми повернемося до обіду.

Ось тільки в імператорській спальні виявилося напрочуд порожньо, і тоді я вирішила спіймати одного з вартових особистої гвардії Меліріана й уточнила в нього, куди міг подітися правитель, на що отримала вичерпну відповідь:

- Пан Марліан перевів Його Величність у палату при лабораторії, так йому простіше спостерігати за пацієнтом, - акуратно підбирав слова військовий, дивлячись на моїх маленьких компаньйонів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍