Ніколь Кові - Небезпечний, Ніколь Кові

СОФІ КЕРР

-Як твоє побачення з Шелбі?-запитую я Інес, коли ми йдемо по коридору Святої Марії.

-Мммм...-тягне вона.-Непогано як для Паяльского гангстера.-посміхається Інес і я щиро рада, що їй справді сподобалось.

-До де ви були? Я хочу подробиці!

-Я не буду тобі нічого розповідати.-вперлась подруга.

-Ну ви хоч цілувались?-благаю розповісти хоч щось я.

-Так. І це було неймовірно.-захоплено відповідає подруга і я сміюсь.-Тепер я розумію чому всім подобаються погані хлопці.

-Гей! Вони не погані хлопці!

-Та трішки є.-штовхає мене в бік подруга.-Що там за натовп?

Попереду в коридорі зібрались студенти і одна з дівчат активно щось показувала в своєму телефоні. Певно це було обговорення якоїсь важливої події, бо всі із цікавістю слухали її розмову.

-Що сталось?-запитала Інес у одного з хлопців, коли ми підійшли ближче.

-Це президентка коледжу. Каже хтось згубив телефон. Шукає власника.

-Ну, я нічого не губила.-безтурботно відповідвє Інес.-Твій телефон на місці?-це вже до мене.

-Так. Ходімо.-відповідаю я і ми просто ігноруємо цю подію.

-Тепер у мене є проблема.-зізнається Інес, коли ми звертаємо до потрібної аудиторії і займаємо останні місця.

-Тобто?

-Якщо Кіт дізнається, що я зустрічалась з Шелбі, він просто сказиться.-тихо пояснює Інес.-Він взагалі після тої бійки з Тернером якийсь дивний. Постійно торочить, що тебе треба рятувати. Каже, що Кем може тебе залякувати чи бити.

-Що?!-вигукую я.

-Його просто не можна зупинити. Він навіть хоче йти в поліцію. Може б ти поговорила з ним?-запитує подруга і дивиться на мене.

Та мої думки вже заполоняє дещо інше. Якщо Кіт заявить на Тернера, його можуть посадити, адже одного разу він вже сидів за бійку. Мене охоплює панічний страх і я вже геть не розумію, що робити. Ще гірше буде, якщо Кемерон про це дізнається, бо тоді чергової сутечки просто не уникнути. Я встаю з місця і дивлюсь на Інес.

-Прикрий мене. Я повернусь після цієї пари, добре?-кажу я і хапаю свої речі.

-Ти куди?

Я не відповідаю. Вилітаю з аудиторії доки не зʼявився викладач і лечу по сходах, на ходу натягуючи куртку.

Відчуваю холодне, морозне повітря, яке вдаряє в моє обличчя, коли я опиняюсь на вулиці, та це ніби ковток води у спрагу. Стає легше.

Я майже біжу по вулиці і коли нарешті опиняюсь біля кафе в якому працює Кіт, відчуваю як щоки палають. Мене переповнює відчай, гнів, роздратування. Я ледь не плачу, бо не можу впоратись з усім одразу.

Роблю глибокий вдих і відчиняю двері кафе.

Кіт стоїть біля барної стійки в уніформі офіціанта і коли дзвіночок на дверях подає неприємний звук і він обертається і бачить мене.

Прямую в найдальший куток кафе, знімаю куртку і сідаю за стіл. Хлопець підходить.

-Привіт, хочеш щось замовити?-питає він.

-Дві кави. Мені і тобі.-відповідаю я і Кіт піднімає брови, здивовано дивлячись на мене.-Хочу з тобою поговорити.

-Добре.-киває він і за кілька хвилин повертається.

Мене охоплює нервоз. Я кусаю губи і рву паперову серветку, коли хлопець ставить переді мною горнятко.

-То...-тягне він, поки сідає навпроти.-Про що ти хочеш поговорити?

-Послухай, Кіт.-починаю я і відчуваю як охрип мій голос.-Інес сказала, що ти непокоїшся за мене.

-Так.-рівно відповідає Кіт.-Тому що ти мені подобаєшся і я не збираюсь дивитись як з тобою поводиться Тернер. Скажи мені правду, Софі. Він тобі погрожує?

-Та чому ти так вирішив?-не розумію я.-Добре, слухай. Він був не правий коли вдарив тебе і я хочу вибачитись за це. Але він не залякує мене, не бʼє, господи, він до мене нормально відноситься. Звідки в тебе взагалі такі думки?-розводжу руками я.

-Тому що я бачив як він смикав тебе біля бару, як тягнув за руку і запихав в машину, ніби ти його річ. Ти не заслуговуєш такого відношення!

-Кіт!-перериваю його я.-Кемерон любить мене.-пояснюю я.-Він не робить мені боляче. Так він іноді грубий і лізе в бійки, та послухай... він так багато для мене робить...

-Та що він робить?!-кричить Кіт і я обертаюсь. Бармен поглядує на нас, через гучну розмову і я дякую богу, що в кафе більше немає відвідувачів.

-Тихіше.-шепочу я.

-Що він робить для тебе, Керр?-перепитує Кіт.

-Він... боже... він оплатив моє навчання в Святій Марії.-починаю я.

-То ось у чому справа.-ніби він усе зрозумів, каже хлопець.-Він оплатив твоє навчання і тепер ти не можеш від нього піти. Така умова, так?

-Що? Немає ніяких умов, Кіт! Кемерон любить мене, тому допомагає!

-Я в це не вірю! І я маю намір у всьому розібратись. Тернер сидів в колонії і там його місце!

-Ні, Кіт! Будь ласка! Не заявляй на нього!

-Чому? Назви хоч одну причину, чому мені це не робити.

Я мнусь. Кусаю себе за щоку і вже ледь стримую сльози.

-Ти кажеш я тобі подобаюсь.-починаю я.-То зроби це хоча б тому, що я прошу. Кіт, не роби цього.

Він закриває руками обличчя.

-Ти не річ, Слфі. Ти йому не належиш і він не має права так до тебе відноситись.

-Але мене все влаштовує, Кіт!-зриваюсь я і з очей течуть сльози.

-Це тому ти плачеш? Він наказав тобі прийти до мене.

-Він не наказує мені!

Я розумію, що ситуація геть критична. Кіт піде в поліцію і заявить на Кемерона, що б я не казала і як не благала. І від цього я плачу. Від цього я у відчаю встаю з місця і впираючь долонями в стіл, нахиляючись до хлопця.

-Та що мені зробити, аби ти не заявляв на нього?!

І Кіт стискає кулаки. Я розумію, що він вже має відповідь на це питання.
 

_____________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР 

-Я впевнений.-задоволено відповідає Шелбі і я сміюсь.

-Брате, я ніколи не повірю, що ти закохався у неї.-сміюсь я, коли той розповідає мені по телефону, про побачення з Інес.

-Я теж не вірив, що ти закохався у Софі. Думав ти просто граєшся, та як бачиш я помилявся. Тож! Я теж закохався.-пояснює він.