Джонатан Сафран Фоєр - Все ясно

відвідувачу окремого місця. Але потім вона звернула увагу на його руку і здалася.

Напевне, у нас є тільки два виходи, — сказала вона, сякаючись, — або я сідаю тобі на коліна, або ми обоє йдемо звідси. Коли світло згасло, вони змінили порядок, але виконали обидва рішення.

Будеш каву? — запитала вона, рухаючись своєю бездоганно прибраною кухнею, щось торкаючи, прилагоджуючи й не дивлячись на нього.

Звичайно.

Більшості молодих людей вона не подобається.

А мені подобається, — відказав він, хоча насправді у своєму житті ще не випив жодного горнятка кави.

Я збираюся знову з'їхатися зі своєю матір'ю.

Перепрошую?

Цей будинок ми купили, коли я одружилася, але ти сам знаєш, що сталося.

Так, мені дуже шкода.

То що, будеш каву? — запитала вона, хапаючись за відполіровану до ґлянцю ручку шафки.

Звісно. Але якщо й ви вип'єте. Тільки для мене робити не варто.

І я вип'ю. Якщо ти питимеш, — відповіла вона, то беручи до рук губку, то знову кладучи її на місце.

Тільки сам я не буду.

Я буду також.

Через два роки і після шістдесяти восьми інших коханок, Сафран зрозумів, що сльозинки крові, котрі зосталися тоді на Лістиних простирадлах, були свідченням її незайманості. Він пригадав собі обставини смерті чоловіка, який мав з нею одружитися: обвал риштувань позбавив його життя якраз того ранку, коли він мав припасти до Сонячного Годинника перед весіллям, тож Ліста зосталася вдовою лише в духовному плані, ще до того, як шлюб міг здійснитися й вона могла оплакати свого чоловіка кривавими сльозами.

Мій дід кохав запах жінок. Він носив їхні аромати довкола своїх пальців, немов обручки, і на кінці свого язика, немов слова, — то були незвичні поєднання звичних запахів. З цієї точки зору, Ліста посідала в його пам'яті виняткове місце — ні, те, що вона була незайманкою чи коханкою на одну ніч, оригінальним якраз не було — але це була єдина жінка, котра надихнула його купатися.

Сьогодні ходив до театру. Знудився страшенно й не досидів навіть до закінчення першого акту. Випив вісім горняток кави. Думав, що трісну. Але не тріснув.

Третя жінка в його житті вже не була вдовою, але зустрів він її також у театрі. Він знову пішов туди на запрошення свого друга — того самого, якого зрадив колись із Лістою, — і знову зникнув з театру без нього. Того разу Сафрану випало сидіти між своїм шкільним товаришем і молодою дівчиною-циганкою, у якій він упізнав крамарку з недільного базару в Луцьку. Не міг повірити у її сміливість: з'явитися на єврейській виставі, ризикувати, що її можуть принизити, що її побачить добровільний і надсумлінний білетер Рубін Б. і накаже їй вийти, взагалі — зважитися бути циганкою між євреїв. Він вирішив, що в неї є риса, котрої йому самому бракує, і це зворушило щось у його серці.

Коли мій дід глянув на неї вперше, то довга стрічка, яка спадала з її плеча на коліна, видалася йому змією, котру циганка могла змусити танцювати на недільному базарі між високими плетеними кошиками; і вдруге все виглядало так само. Коли світла погасили, він взяв лівою рукою свою безвольну праву руку й поклав її на бильце між їхніми кріслами. Він був певен, що вона завважила цей його рух — вдоволено спостерігав, як на її обличчі гримаса жалю поволі перетворюється на посмішку еротичного бажання — коли завіса розчахнулася, вже знав: цієї ж ночі він так само розчахне її тонку спідницю.

Було 18 березня 1791 року, — лунав зі сцени гучний голос, — коли чотириколісний віз Трохима Б., перевернувшись, придавив його на дні річки Брід. Першими, хто побачив, як уламки цієї во-зотрощі підіймаються на поверхню ріки, були малі близнючки В…

(Завіса розчахнулася і явила залу вбрання провінційного театру: зверху зліва і направо вниз по сцені тік і булькав невеликий струмок, за ним було багато дерев, опалого листя і дві дівчинки, близнючки, віком приблизно по шість років, вбрані у вовняні шнуровані спідничини та полотняні блузки з блакитними комірцями, схожими на метеликів.)

Гучний голос. …три порожні кишені, поштові марки з далеких країв, шпильки та голочки, шматки червоної тканини, найперші І єдині слова заповіту: «Залишаю все тобі, моя любове».

(Хана протяжна й оглушливо кричить.

КАНА в той самий час заходить у холодну воду, піднімаючи до колін свою спідничину з вовняними зав'язками й розгортаючи добро ТРОХИМА обабіч себе, з кожним кроком заходячи все глибше у воду.)

Збезчещений лихвар Янкель Д.(копаючи болото і волаючи на дівчаток). Гей ви, дурнуваті, що ви там робите, я вас питаю. У воду лізете? У воду? Нема там на що дивитися! То тільки звичайна рідина. Ану назад! Не будьте такими безголовими, яким колись був я. Життя аж ніяк не є достатньою платою за ідіотство.

Біцль Біцль Р.(спостерігаючи все те зі свого катамарана, припнутого тванню до одного з ятерів). Гей, що там таке відбувається? Ану, поганий і злий Янкелю, відійди геть від дівчаток-близнючок, дочок нашого Рабина!

Сафран (на вушко ДІВЧИНІ-ЦИГАНЦІ, сховавшись під ковдру жовтого світла сцени). Ви любите музику?

Кана(сміючись б'є по речах у воді, які виростають довкола неї, наче квіти). Тут випливають просто неймовірні речі!

Дівчинка-циганка(у затінку двовимірних дерев, дуже близько до Сафранового вуха). Що ви сказали?

Сафран(скидаючи плечем свою безвольну руку на коліна дівчині). Мене просто цікавило, чи любите ви музику, чи ні.

Соф'ювка Н.(виходячи з-за дерев). Я бачив усе, що відбулося. Живий я свідок тому є.

Дівчинка-циганка(кладучи мертву руку Сафрана собі між стегна). Ні, не люблю я музики. (Алє насправді вона намагалася сказати: Я люблю музику понад усе на світі, після тебе, звичайно.)

Збезчещений лихвар Янкель Д. Трохим?

Сафран (стоячи під пилом, який сиплеться I балок, намагаючись дотягнутися губами до карамельного вушка дівчини-циганки). На музику немає в тебе часу? (Але насправді він хотів сказати: Ти ж знаєш, не такий вже я дурний.)

Шлойм В. Питаю вас, питаю вас, ну х то такий Трохим? Один зі смертних?

(На одному з дешевих місць крутиться і сміється автор п'єси. Він намагається побачити реакцію залу.)

Збезчещений лихвар Янкель Д. Не знаєм ми, що сталося вповні. Не будем поспішати.

Гальорка(шепіт-неприпустимий-в-тако-му-місці). Це неймовірно. Все це було зовсім не так.

Дівчинка-циганка(масажуючи мертву Сафранову руку своїми стегнами, погладжуючи його нечулий лікоть пальчиком, щипаючи). Тут жарко, не здається так тобі?

Шлойм В.(швидко роздягається і являє па публіку ненормально великий живіт, весь вкритий кільцями густого чорного