Андрій Касьянюк - Химерники. Влада народу, Андрій Касьянюк

Втім, вигуків «Геть гетьмана!» поменшало, бо їм на зміну прийшов плач та стогін пораненого народу.

Задні ряди почули це, зрозуміли, і почали зупинятися. Не знаючи як бути далі.

Дерев’янка сусіда зліва впала, глухо стукнувшись о бруківку.

Її володар знепритомнів від больового шоку та впав поруч зі своєю нехитрою зброєю.

Людина же, що тільки що ступила крок назад, подивилася на своє праве передпліччя – у місці удару воно набухало жахливими кольорами.

А її очі набухали чимось геть безкольоровим.

Вона не відчувала болю у руці. І не могла поворушити пальцями. Вони тільки тремтіли якось так безвольно… це вона ними керує, чи ні?

«Як я тепер робитиму свою справу? Як зароблятиму гроші для себе, та своєї родини?» – людина механічно потягнулася цілою рукою, витираючи сльози. Витерши, вона побачила на долоні ті сльози: волога тремтіла плямками, а десь зривалася та прокладала доріжки крізь бруд на шкірі.

Бруд від важкої праці людини, що не знає блага у своєму житті.

«За що ви зробили моє життя ще більш жалюгідним?!» – людина запитала сама у себе, але при цьому піднявши погляд на людину за щитом. На її обличчя.

Раптом інший сусід людини ступив крок уперед, на своє попереднє місце.

У легенькому гомону болю та страждань почувся глухий удар.

– Гетьмана геть! – знов пролунав вигук народу… від однієї людини. Та незабаром його підтримали інші.

Ті, що почали повертатися.

«Він сміливий, вони сміливі, – крізь жаль до себе подумала людина. – Борються за благо народу, – людина із сумом усміхнулася. А потім її пронизала думка: – І за моє благо також!»

Збагнувши це, людина нахилилася униз, та незграбно взяла рукою у сльозах виронену сусідом нехитру зброю. Коли вона спробувала розігнутися, спину прострілів біль; але, стиснувши зуби, вкраїнець зміг розігнутися, і рушив уперед, замахуючись символом влади на вартового не міста, а диктаторського режиму.

І цього разу людина ступала із гордо піднятою головою.

А хтось за щитом навпроти неї злякано стиснувся: разом із вкраїнцем в його бік відправилося щось інше: скляне, палаюче.

Через мить зойк болю роздався вже по той бік щитів.