Люба Ковальчук - Тобі, мій Герою, Люба Ковальчук

Ніхто не знатиме про таємну зустріч,
Не знатимуть про шепіт та шалений крик.
Мовчатиму про те, що так болить у грудях,
Мовчатиму.. Під відчайдушний в серці стук.

Ніхто не побачить й більше не почує,
Як по щоці із болем спадає гаряча сльоза.
Крізь зжаті міцно зуби, там усмішка панує
Крізь відчай..Хоч у чорних дірах душа..

«Та що таке біль»? - поночі у себе спитаю.
У відповідь — тиша глуха та німа..
І тільки тремтіння зі страхом тіло огортає,
Закрию вуха й прошепочу: «Болю нема..».

Не хочу більше чути, не хочу про біль знати!
Ти наче граєшся, пробудиш та підеш.
Оголиш міцні стіни, щоразу важко сон цей покидати,
Щоразу помираю.. Й народжуюсь одночасно теж...

Втечу від себе, від болю, від втоми,
Щодня наввипередки змагання пусті,
Земля під ногами зникає, шлях заплутаний знову і знову.
Втомилася.. Не можу більше.. Благаю: «Пригорни..».

22.12.2023