Агата Крісті - Таємничий суперник, Агата Крісті

дати Джейн Фінн утекти, і цю втечу треба облаштувати так, щоб сама Джейн не запідозрила її фальшивості. Вони не заперечують проти присутності по сусідству юного Бересфорда і, якщо треба, його спілкування з вами. Вони подбають про те, щоб позбутись його, коли настане слушна мить. Потім Джуліус Гершайммер у дуже мелодраматичному стилі мчить і рятує вас. Кулі свистять, але нікого не ранять. Що сталося б далі? Ви поїхали б прямісінько до будинку в Сохо й дістали документ, який міс Фінн, імовірно, віддала б на зберігання своєму двоюрідному братові. Або якби він сам вів пошук, то вдав би, що схованка вже була пограбованою. Він знайшов би десятки способів владнати ситуацію, але результат був би той самий. І я цілком упевнений, що з вами обома сталося б якесь нещастя. Адже ви знаєте небезпечно багато. Ось приблизний сценарій. Визнаю, що мене заскочили уві сні, але дехто інший не дрімав.

— Томмі, — тихо промовила Таппенс.

— Так. Вочевидь, коли настав слушний момент його позбутися, він виявився надто спритним для них. І все одно, у мене нелегко на душі через нього.

— Чому?

— Тому що Джуліус Гершайммер — це містер Браун, — сухо відповів сер Джеймс. — А для того, щоб стримати містера Брауна, одного чоловіка з револьвером недостатньо...

Тапенс трохи зблідла.

— Що ми можемо зробити?

— Нічого, доки не побуваємо в будинку в Сохо. Якщо Бересфорд досі тримає ситуацію під контролем, нема чого боятися. Якщо ж ні, наш ворог прийде та знайде нас, але не беззбройними!

Із шухляди свого стола він узяв службовий револьвер і поклав до кишені пальта.

— Тепер ми готові. Я б навіть не подумав про те, щоб запропонувати піти без вас, міс Таппенс...

— Звісно, я теж так вважаю!

— Та все ж я пропоную міс Фінн залишитися тут. Вона буде в повній безпеці. До того ж, боюся, вона абсолютно виснажена всім, що пережила.

Але, на подив Таппенс, Джейн похитала головою.

— Ні. Гадаю, я піду з вами. Ті папери довірили мені. Я повинна довести справу до кінця. Та й мені зараз набагато краще.

Машину сера Джеймса було подано. Упродовж короткої поїздки серце Таппенс нестямно калатало. Попри швидкоплинні тривоги за Томмі, дівчина не могла не відчувати піднесення. Вони переможуть!

Машина під’їхала до рогу площі, і вони вийшли. Сер Джеймс підійшов до чоловіка в непримітному одязі, який стояв на варті разом з кількома іншими, й заговорив до нього. Потім повернувся до дівчат.

— Поки що в цей дім ніхто не входив. Із заднього боку за ним також стежать, тож вони цілком у цьому впевнені. Кожного, хто спробує увійти після нас, буде негайно заарештовано. Ходімо?

Полісмен дістав ключ. Усі вони добре знали сера Джеймса. Також мали накази щодо Таппенс. Лише третя учасниця дійства була їм невідома. Усі троє увійшли до будинку, зачинивши за собою двері. Повільно піднялися хиткими сходами. Нагорі висіла пошарпана завіса, затуляючи схованку, в якій того дня переховувався Томмі. Таппенс вже чула цю історію від Джейн у ролі Аннетт і з інтересом глянула на потертий оксамит. Навіть зараз вона могла майже присягтися, що той ворушиться — наче за ним хтось ховається. Такою сильною була ілюзія, що вона майже уявила собі, що бачить крізь неї обриси силуету... Припустімо, містер Браун — Джуліус — був там і лише чекав...

Звісно, це було неможливо! І все ж вона мало не повернулася, щоб відсунути завісу й переконатися...

Вони саме входили в кімнату для полонених. Тут нікому не сховатися, подумала Таппенс, зітхнувши з полегшенням, і одразу ж обурено висварила себе. Не можна піддаватися цій дитячій уяві — цьому химерному непозбувному відчуттю, що містер Браун у будинку... Цить! Що це було? Потаємні кроки на сходах? Хтось таки був у будинку! Абсурд! Вона стає істеричною.

Джейн рушила одразу до картини з Маргаритою. Твердою рукою зняла її з гачка. Пил товстим шаром лежав на картині, фестони павутиння висіли між нею та стіною. Сер Джеймс передав їй кишеньковий ніж, і вона віддерла бурий папір позаду картини... Звідти випала рекламна сторінка з журналу. Джейн підібрала її. Розділивши пошарпані внутрішні краї, дістала два тонкі аркуші, вкриті написами!

Цього разу не підробка! Справжні!

— Вони в нас, — промовила Таппенс. — Нарешті...

Тієї миті від емоцій їм перехопило подих. Забулися тихі скрипи, уявні шерехи, що лунали хвилину тому. Жоден з них нічого не бачив перед собою, окрім того, що тримала в руках Джейн.

Сер Джеймс взяв аркуші, уважно розгледів.

— Так, — тихо сказав він, — це той злощасний проект договору!

— Нам вдалося, — промовила Таппенс. У її голосі був захват і майже здивована невіра.

Сер Джеймс луною повторив її слова, обережно згорнувши аркуші й ховаючи до свого записника, а тоді з цікавістю обвів поглядом брудну кімнату.

— Це тут ваш юний друг був замкнений так довго? — спитав він. — Справді зловісна кімната. Ви зауважили про відсутність вікон і товщу добре підігнаних дверей. Що б тут не відбулося, зовні цього ніколи не почують.

Таппенс здригнулася. Його слова пробудили в ній неясну тривогу. Що, як у будинку справді хтось ховається? Хтось, хто може замкнути їху цій кімнаті й покинути вмирати, як щурів у пастці? А тоді вона усвідомила абсурдність цієї думки. Будинок оточений поліцією, котра, якщо вони не з’являться, не вагаючись ввійде в дім і ретельно все обшукає. Вона всміхнулася власній дурості — а тоді підняла очі й здригнулась, побачивши, що сер Джеймс дивиться на неї. Він виразно кивнув їй.

— Саме так, міс Таппенс. Ви відчуваєте небезпеку. Як і я. Як і міс Джейн.

— Так, — визнала Джейн. — Абсурдно, але я нічого не можу вдіяти.

Сер Джеймс кивнув знову.

— Ви відчуваєте — всі ми відчуваємо — присутність містера Брауна. Так... — коли Таппенс зробила рух, — у цьому немає сумніву — містер Браун тут...

— У цьому будинку?

— У цій кімнаті... Не розумієте? Містер Браун — це я...

Заціпенілі, вони, не вірячи очам, дивились на нього. Самі риси його обличчя змінилися. Перед ними стояв інший чоловік. Він усміхнувся повільною жорстокою посмішкою.

— Жодна з вас не покине цієї кімнати живою! Ви щойно сказали, що нам вдалося. Мені вдалося! Проект договору мій. — Його усмішка розповзлася, коли він глянув на Таппенс. — Розповісти вам, як