Мері Лі - Замiж за старого, Мері Лі

Глава 38

Діма підійшов до Олі, яка стояла перед ним і сміливо зустріла його погляд. Дівчина випросталася, розправила плечі, як ніби приготувалася до справжнього нападу. Чоловік подумки посміявся з цього войовничого вигляду. Оля намагалася всіма силами показати непорушність власного спокою. Вона склала руки перед собою, але придивившись, Діма помітив, як злегка тремтять кінчики її пальців. Значить, вся бравада суцільна показуха. Дівчина нервувала і повністю приховати свій стан не вийшло. Що ж, пора вивести Олю із захисної стійки вельми приємними діями.

 

Діма знову подивився в обличчя нареченої. Вона хмурилася. Не розуміла, що він збирається робити. Чи то спеціально кинув жартівливі погрози, перевіряючи реакцію. Чи то вичікує відповідний момент, щоб накинутися.

 

Діма простягнув руку і провів великим пальцем по нижній губі Олі. Вона в німому подиві поглянула на нареченого і автоматично відкрила рот, немов хотіла щось сказати. Але з її вуст злетів лише звук, що нагадує тихий схлип.

 

Другою рукою Діма пестив шию дівчини, заспокоював, переконував, що все добре. Їй нема про що турбуватися.

 

Чоловік підійшов до Олі ще ближче, обійняв за талію, і, схилившись, зарився обличчям в її волосся. Вони такі м'які, як шовк. Від них виходив приємний аромат.

 

-Бузок. Чудово. Незабутньо. - Бурмотів Діма, перебираючи пальцями руки, якою нещодавно гладив дівочу шию. Мова чоловіка була рваною, він перебував під якимось дурманом. Складно зібратися з думками. Неможливо сформулювати слова в одне речення, коли в його руках знаходиться бажана дівчина. – Солодка. Неповторна. - Нашіптував на вухо, ніжно покусуючи мочку. Потім повернувся до шиї і став легкими поцілунками покривати гладку шкіру.

 

- Дімо, стривай. Ти під впливом почуттів, які нахлинули через спогади про минуле. Те, що ти зараз робиш неправильно. Ти хочеш просто забутися. - Швидко зашепотіла Оля, впираючись долонями і намагаючись відсунути від себе нареченого. Дарма. Теж саме, як рухати гору. - Так, сама змусила розповісти про Світлану. Але я повинна була дізнатися про ту частину твого життя.

 

Згадка колишньої коханої змусило Діму перервати ласки. Він сіпнувся, як від ляпаса і підняв голову, але не відсторонився від Олі.

 

- Згадавши про неї, я ще раз переконався в правильності вибору своєї нинішньої нареченої. - Зробивши наголос на даному слові, вимовив Діма. - Ти не така, як вона. Ти зовсім інша. На світ дивишся іншими очима. Мені подобається кожна риса твого характеру. Коли ти поруч, стає так спокійно. З тобою я можу жити, а не існувати. Я хочу, щоб саме ти стала моєю дружиною.

 

- Раз вже проводити паралель між мною і Світланою, то її ти принаймні любив. Те, що ти відчуваєш до мене хіба можна назвати любов'ю? - Сумно посміхнулася Оля. - Так, ти говорив про свої почуття привселюдно, але чи так це насправді? Часом думається, що тобі просто зручно зі мною.

 

- Мені здалося чи я зараз був охарактеризований як брехун - Зрушив брови Діма і стиснув двома руками талію Олі, притягуючи до себе, поки не встали майже впритул один до одного. - По-твоєму я той, хто буде кидати слова на вітер? Ти ж прекрасно знаєш, мені від тебе нічого не потрібно. Тільки ти сама. Повторюю, мені комфортно з тобою. Хіба це погано?

 

- Ні, просто я в замішанні. Не очікувала, що з таким натхненням почнеш описувати деякі моменти, пов'язані зі своєю колишньою. - Знизала плечима Оля. - У тебе залишилися до неї якісь почуття. Не заперечуй.

 

- А я вважаю, що ти всього лише ревнуєш мене до минулого, ось і вигадуєш. - Примирливо поцілував дівчину в щоку. - Я розкрив ще одну таємницю, тому постав мені плюсик. Ти ж записуєш, напевно, в блокнотик мої хороші вчинки і гріхи. Я прав?

 

- Волію все запам'ятовувати. - Хмикнула Оля, легенько штовхнувши Діму в плече.

 

-Добре. Сподіваюся, змогли врегулювати виникле непорозуміння між нами. - Чоловік обійняв наречену. - Нам ні до чого сваритися перед весіллям. Пора перейти до головної теми сьогоднішнього дня і призначити дату.

 

- Вже пізно. Чи можемо перенести обговорення педантичного питання хоча б на завтра? - Чого конкретно Оля чекала? Галантного відступу і прийняття її пропозиції або навпаки, хотіла побачити напористість? Адже зі Світланою Діма міг собі дозволити діяти якраз-таки настирливо.

 

- Ну, вже ні. Було достатньо часу виділено на подумати, так що давай вирішимо тут і зараз. - Діма двома пальцями підняв Олі підборіддя, щоб подивитися їй в очі. Він бажав нарешті свою наречену зробити дружиною. Мить, проведена без неї, здавалося йому порожнім. Хочеться торкатися до неї, розцілувати кожен дюйм тіла. - Пару тижнів, думаю, достатньо.

 

- Ти серйозно? - Оля сторопіла від подібної заяви. Вона не розраховувала на такий швидкий обмін шлюбними клятвами. Тоді через скільки планувала вийти заміж за Діму? Через місяць, два або більше? Їй здавалося укладення шлюбного договору передбачає якусь відстрочку від проведення самої церемонії. По суті вона не була проти стати дружиною чоловіка, який стояв поруч з нею, але і до якнайшвидшого заміжжя теж не прагнула. - Навряд чи цього часу вистачить для підготовки. Потрібно замовити сукню, кільця, квіти... в кінці кінців вибрати місце проведення весілля. Як подумаю про все, голова обертом йде.

 

- Дорога, тобі доведеться тільки продумати свій весільний образ і скласти список гостей. Тут, як хочеш. Про решту я сам подбаю. - Посміхнувся Діма в усі тридцять два зуби. - Витрати я повністю беру на себе. Не економ, ця подія повинна запам'ятатися на все життя.

 

«На все життя».  - Фраза довго звучала в голові Олі, навіть після того, як Діма пішов. От би, дійсно, не розлучатися ніколи.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно