Який Церетелі - Вибрана проза, Який Церетелі

Але в нас нема підстав вірити цьому через відсутність інших, вагоміших відомостей, а що стосується самітництва поета, то це не було на той час якимось надзвичайним явищем: усі видатні грузини, всі знаменитості, на схилі віку, відмовившись від благ земних, жили самітниками. Так вчинив знаменитий Торніке Еріставі, який, прийшовши на допомогу грекам з десятьма тисячами грузинського війська, розгромив Барди-Скліароса і сам постригся в ченці на Афоні... в 10 сторіччі. А ще раніше від нього Іоанн, прозваний Великим Іверянцем; так само вчинили святогорці: Єфімій, Георгій та інші. Отож не дивно, що п. Руставелі, вірний існуючому звичаю, наслідував їхній приклад. Та й це важко припускати, бо ми не знаємо, чи справді він був ченцем, чи зовсім випадково потрапив у Єрусалим як прочанин, бо що ж могло бути приємніше величному поетові, як не бажання побачити ті місця, де народився, виріс, творив і, нарешті, заради нас прийняв мученицьку смерть видатний учитель усього людства?

Отже, всі ці, щойно наведені думки про мету створення «Барсової шкури», не спираються на щось серйозне, а проте головну ідею поеми вони дедалі більше відсовували на задній план, і істина тонула в тумані...

А тепер лишається бажати, щоб настав період учених, мирних кабінетних трудівників, і нинішній стан речей дозволяє нам відчути, що період цей настане ближчим часом, і тільки тоді всі ми митимемо право вимагати від Грузії всього того, що бажано було б знати вже сьогодні. Поки що, повторюємо, головна ідея «Барсової шкури» не з’ясована не лише масою, а й інтелігентною частиною Грузії. Однак окремі принади поеми такі захоплюючі, що можуть стати приводом до того, щоб схилятися перед цим дивним творінням, не прочитавши її всю. Сліпий біля вогню відчуває тільки тепло, не помічаючи світла, і задовольняється ним. А видющий здалеку не відчуває тепла, але бачить світло й тішиться промінням. Такий самий вплив має «Барсова шкура» на народ та інтелігенцію. Вона — Біблія для грузинського народу, його заповітна книжка! У ній він чує щось рідне, інстинктивно відчуває якусь чарівну силу і з любов’ю схиляється перед нею. А грузинська інтелігенція, через умови життя одірвана від рідного ґрунту з дитинства, не може відчувати нарівні з простим народом, але здалеку бачить усю красу поеми, світло її, проміння її і цим вдовольняється. Якою великою має бути взагалі та краса, що, незалежно від цілого, навіть окремими принадами приваблює геть усіх магічною силою!..

Виступаючи перед вами з бесідою про «Барсову шкуру», я далекий від думки безпомилково коментувати поему, але, зізнаюся, завдання моє полягає в тому, щоб довести безпідставність усіх досі існуючих припущень про поему і потім запропонувати на ваш суд свої власні висновки й припущення і, коли вони, викликавши інші...[23], наштовхнуть на правильну думку, то мети моєї буде досягнуто.

Перш ніж перейти до аналізу «Барсової шкури» я, щоб підготувати ґрунт, повинен сказати попередньо кілька слів, а тому прошу вашої уваги. Очевидно, ви пам’ятаєте анекдот про того іспанського мисливця, якого застала в лісі буря, а він, стомлений, змучений, виснажений, ледве доплентався до лісникової хатини й почав стукати в двері, просячись переночувати. На запитання сторожа — хто він? мисливець назвався кількома своїми іменами. Лісник не знав, що в католиків є звичай називати кількома іменами ту саму особу, а подумав, що біля дверей його хатини зібрався цілий гурт, і відмовив усім у гостинності... Саме на цього іспанського мисливця схожа наша Грузія, коли вона стоїть на порозі історії. Навряд чи знайдеться десь інша така країна, яка зазнала б більше лихоліть, аніж ця маленька Грузія. З найдавніших часів не було народу, який не стикався б з нею так чи інакше. Це: перси, ассірійці, вавілонці, араби, римляни, греки та інші, не кажучи про турків та монголів, котрі не один раз заполонювали Грузію під проводом різних Чінгіс-ханів, Тамерланів та їхніх послідовників. Навіть європейські народи, в руках яких зосереджена зараз уся цивілізація, виходячи з Середньої Азії, перетинаючи Кавказ, переходили через серце Грузії.

Існує в Грузії міф про те, як Амірані, тобто Прометей, прикутий до Кавказу, зносив усілякі катування. Як його терзав орел і як на місці вирваних шматків виростали нові. Не знаємо, чи відтворював цей міф минуле Грузії, чи це пророцтво її майбутніх страждань, але знаємо, що Амірані справді уособлює багатостраждальну, віддану на тортури Грузію, яка лежить біля підніжжя Кавказьких гір і тієї скелі...

Грузія, що мала стільки всіляких зіткнень, не відіграє ніякої визначної ролі на сторінках всесвітньої історії! Вона, як той іспанський мисливець, ніколи не мала одного лише імені... її називали: Гогі, Магогі, Месхі, Мосохі, Імері, Амері, Іверія, Імерія, Колхіда, Албанія, Георгія, Грузія, Кордованія, Тібалі, Халіби, Мокріни, Картвелі тощо. З якого боку підходили чужоземці, іменем тієї частини й називали всю Грузію, і це все вносило плутанину. Приклади: Фазіс і Авоніс. Отже, Грузія фігурує в історії, але під різними назвами, і завдання майбутніх істориків — розібратися в них, з’ясувати й скласти одне ціле, не звичайну історичну розповідь, а трагедію з життя народу взагалі, а зокрема — свідчення про мученицькі подвиги грузинського народу за віру, рідну мову й свої національні особливості. Але це все ми залишимо майбутньому, а зараз випадає сказати нам кілька слів про мову грузинську, про ту мову, якою написана «Барсова шкура»...[24]

З усіх азіатських мов, включаючи навіть арабську, найрозвиненішою мовою є грузинська, граматично опрацьована, багатство форм і висловів [її] воістину вражаючі, і це найкраще відчувається при перекладах з іноземної на грузинську. Якась одна буква, вставлена в слово, надає йому іншого значення, а іноді одним словом можна виразити ціле поняття, таке, для якого в іншій мові треба вжити не лише кілька слів, а й речень. (Приклади). На чому будують своє припущення...[25] Грузія запозичувала слова, але форми не змінювала. Слова, що ввійшли (приклади). Досить прикладів... Залишимо філологам та історикам доводити в майбутньому, а ми ближче підійдемо до предмета нашої бесіди. Добре знати минуле, але ми не знаємо сучасного. Наприклад? Не знають нас іноземці. Порівняння, яке вони роблять. Моє власне порівняння: чонгурі. Мимохідь скажемо... Політичне життя не зупинялося. Відпочиває — сон цілющий. Народ наш пробуджується... Ми повинні підтримати... Характеристика.

Картлієць (приклад). Імеретин. Мінгрел. Гурійці. Свани та горці[26].

1887

Історична довідка

Рівно півсторіччя тому в журналі «Библиотека для чтения» відомий на той час історик Погодін надрукував статтю, в якій доводив, що християнство спочатку поширювалося всюди з допомогою жінок, і,