Марк Твен - Пригоди Тома Сойєра, Марк Твен

уже добре. Багатство - це сум і турботи, сум і турботи. Тільки й думаєш, як би швидше здохнути. А оце дрантя - воно мені до душі, і оця діжка - до душі. Я вже ніколи їх більше не покину. Томе, ніколи б не мав я такого клопоту, коли б не ці кляті гроші. Візьми ти, будь ласка, мою частку собі і користуйся нею, як хочеш, а мені давай іноді десять центів… але не часто, бо, на мою думку, тільки те й приємно, що дається важко. А ти за це піди й попроси вдову, щоб вона лишила мене на волі.

- О Геку, ти знаєш, що я не можу зробити так… Це було б нечесно… А до того, коли ти ще трохи потерпиш,- от побачиш сам,- тобі це життя сподобається.

- Сподобається? Чи сподобається мені сидіти на гарячій печі, коли я на ній посиджу довгенько!.. Ні, Томе, я не хочу бути багатим, не хочу жити в їхніх чортових і задушливих будинках. Я люблю цей ліс, цю річку, ці порожні діжки,- я вже від них нікуди не піду. Та хай йому грець! Тільки ми дістали рушниці й маємо печеру й усе, щоб стати розбійниками, як тут з՚являються оці чортові гроші і все псують!

Том поспішив скористуватися нагодою:

- Слухай, Геку, багатство мені ніяк не завадить стати розбійником.

- Це правда, Томе?

- З місця мені не зійти, коли неправда. Але, Геку, ми ж не можемо тебе прийняти до ватаги, коли ти не матимеш пристойного вигляду.

Радість Гека миттю погасла.

- Не можна буде прийняти мене, Томе? А хіба ж ти мене не прийняв до ватаги піратів?

- Так, але то інша річ. Розбійники - не рівня піратам. Здебільшого розбійники належать до вищих кіл - все більше графи й герцоги.

- Слухай, Томе, ти завжди був приятелем мені. Ти ж не виженеш мене з ватаги, чи не так. Томе? Не виженеш? Правда?

- Геку, я, звичайно, хотів би, щоб ти був зі мною, але що скажуть люди? Вони скажуть: «Фе! Ватага Тома Сойєра! Ну й шантрапа там!» Це вони тебе матимуть на увазі, Геку. Тобі це, мабуть, не сподобається - і мені, звичайно, теж.

Гек з хвилину помовчав, борючись сам з собою. Нарешті він сказав:

- Добре. Я повернуся до вдови Дуглас на місяць і постараюсь звикнути. Тільки ти вже прийми мене до ватаги. Томе.

- Гаразд, Геку, по руках! Ходім, голубе, а я попрошу вдову трохи попустити тобі віжки.

- Правда, Томе, попросиш? Це добре. Коли вона хоч трохи попустить віжки, я в затишному місці куритиму й лаятимусь. Тоді, може, якось переживу. Коли ти збереш ватагу і підеш у розбійники?

- О, незабаром. Ми, може, сьогодні зберемо наших хлопців і виголосимо присягу.

- Що зробимо?

- Виголосимо присягу.

- А як це?

- Ми всі поклянемося стояти один за одного, ніколи не розповідати таємниць ватаги, навіть коли нас різатимуть на шматки; ми вбиватимемо кожного, хто скривдить кого-небудь із нашої ватаги, і не тільки його, а й усіх членів його родини.

- Це добре, це дуже добре, Томе!

- Ще б пак! І клястися треба неодмінно опівночі, у найглухішому, найстрашнішому місці, яке тільки можна знайти,- найкраще у зачарованому будинку. Та, на жаль, усі такі будинки зруйновано…

- Не біда, аби опівночі, Томе.

- Воно так. А клястися треба на труні і розписуватися кров՚ю.

- Оце на щось таки схоже! Це в мільйон разів веселіше, ніж бути піратом. Нехай так, Томе, я сидітиму у вдови, хоч би мені довелося здохнути, і коли зроблюся справжнім розбійником і всі говоритимуть про мене,- вона, по-моєму, сама пишатиметься, що дала мені притулок у своєму домі.

ЗАКІНЧЕННЯ

 

 

Тут кінчається наш літопис. Оскільки це історія хлопчика, вона повинна зупинитися саме тут: якби її вести далі, то вона перетворилася б на історію дорослої людини. Коли пишеш роман про дорослих, то знаєш точно, де зупинитися: на весіллі; коли пишеш про дітей, став останню крапку, де тобі буде зручніше.

Більшість героїв цієї книги живе й досі; вони благоденствують і цілком щасливі. Може, коли-небудь згодом я визнаю за доцільне знову взятися до історії виведених у цій книзі дітей і подивлюсь, які вийшли з них люди, тому я зробив би дуже нерозумно, якби розповів вам зараз про їхнє теперішнє життя.

 

 

_________________

Марк Твен

 

ПРИГОДИ ТОМА СОЙЄРА

 

MARK TWAIN, «The Adventures of Tom Sawyer», 1876

 

0050

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра».

Державне видавництво дитячої літератури УРСР, Київ 1962.

 

 

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

Оцифрований текст взято з інтернету.

 

© Переклад з англійської Ю. Корецького

 

© Малюнки художника А. Жуковського

 

© Вичитування, правка, форматування і оформлення:

OpenBook, 2017

 

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2017

1 - Американці люблять давати своїм малим містечкам гучні назви столиць. У них є кілька Парижів, три чи чотири Єрусалими, Константинополь і т. д. Містечко, про яке йде мова в цій книзі, вони назвали ім՚ям тодішньої російської столиці.

2 - Ярд - англійська міра довжини (0,91 метра). Фут - 0,31 метра.

3 - Масса (зіпсоване «мастер») - панич.

4 - За біблійним переказом Давид був цар, а Голіаф - силач і борець. Першими учнями Христа біблія називає Петра і Андрія.

5 - Клерки - дрібні урядовці.

6 - Гангрена - страшна хвороба, змертвіння частини тіла, так званий Антонів вогонь.

7 - Том і Джо Гарпер граються в Робін