Софія Чар - Кляте фентезі, Софія Чар

– Як ти міг подумати? Я буду в глибокій печалі, – в’яло обурилася Зоряна.

– Тому, що не вбила мене власноруч? О, мила пташко, як я жив без твого гострого язичка цілий тиждень!

Рудий стрепенувся, навіть очі спалахнули яскравіше. Взаємний обмін жартами був його стихією. Тут не вимагали серйозної відповіді, втім віджартуватися можна було від Зоряни. З Северином такий номер не пройшов.

Деякий час він трохи відсторонено спостерігав за їх бесідою, перш ніж знову подати голос.

– Якщо у вас не має вагомої причини, ваша високість, ви зробили дурість. Дурість, котрої не має собі дозволяти спадкоємець престолу, – несподівано жорстко промовив він.

 Від цього холодного тону захотілося якомога сильніше закутатися в ковдру. Втім, за відсутністю ковдри Зоряна лише обхопила себе руками. Здається вони з рудим тільки що поскребли денце терпіння Северина. І те, що він звертається тільки до Лариса не рятувало дівчину від несподівано яскравого спалаху відчуття вини. То Симона та Есшат звикли вже до їх сварок за короткий період знайомства, а ось Северину цього демонструвати не варто було б.

Ларис же розкаюватися не спішив. Навпаки, чоловік криво посміхнувся та скинув патлату голову впертим жестом. На мить здалося, що навіть повітря круг вогню завмерло та тріск деревини став тихшим.

– Не треба мене вчити, Северине. Я зробив те, що мав зробити. Якщо вже на те пішло, довіряти я можу лише собі. Тому я хотів особисто упевнитися, що ці двоє доберуться до Фарги живими.

– Чому б їм не добратися? Я цілком можу забезпечити їм захист від усіх небезпек. Дорога цілком безпечна.

«Так?!» – запитання ледь не зірвалося з вуст, але Зоряна вчасно себе зупинила.

Що за дурня? Спершу песиголовці, потім вовкулаки, хіба так виглядає безпечна дорога?

Втім Северин виглядав максимально спокійно та незворушно, наче говорив щиру правду. А не виводив співрозмовника на чисту воду відвертою провокацією.

І провокація несподівано спрацювала.

Скривившись, Ларис опустив погляд та якось нервово потер перенісся.

– Не цілком… Бачте, ми не впевнені, що ритуал пройде гладко. У нас є всі підстави вважати, що є в Фарзі ті, хто не буде щасливий побачити нас на престолі. А отже оте нещастя і Симону спробують вбити. В дорозі це зробити найлегше і довіряти я можу лише собі, брату та Есшату. Навіть вам би я не хотів довіряти, але ви, нащадок свого діда, вже і самі багато чого зрозуміли… Здається Зорям ставити перепони в моєму житті на долі написано.

Остання фраза прозвучала не стільки роздратовано, скільки буркотливо. Вочевидь, він не розраховував, що карти доведеться розкривати так швидко. Та обставини все ж склалися якнайкраще для нього.

Якби Зоряна дізналася про це пізніше, коли встигла відійти від першого стресу, вона б просто прибила рудого мерзотника. А так вона лише раптом голосно застогнала та опустила голову, щоб ткнутися лобом в коліна.

Неприємно було, звичайно, дізнатися, що за вашою компанією може гнатися якийсь божевільний. Але знати, що той божевільний гострить ніж персонально для тебе то якось особливо тривожно.