Хосе Карлос Сомоса - Печера ідей, Хосе Карлос Сомоса

Той, хто запитував, збирався йти далі, очікуючи на звичну відповідь, але враз немовби наштовхнувся на невидиму стіну. Він обернувся й поглянув на спокійне, пооране зморшками обличчя з рідкою неохайною борідкою та пелехами сивого волосся.

— Ти бачив Менехма? — схвильовано перепитав пошуковець. — Де ти його бачив?

— Менехм це я, — відповів чоловік.

Подейкують, він усміхався. Ні, він не всміхався. Усміхався, Гарпале, присягаюся очима Афіниної сови! А я присягаюся чорними водами Стіксу: він не всміхався! Ти був близько до нього? Так само близько, як оце зараз до тебе, і він не всміхався — він кривився, але то була не усмішка! Він усміхався, я теж бачив: коли його схопили за руки, він усміхався, присягаюся!.. Він кривився, йолопе! Ось, як я зараз кривлюся! Це схоже на усмішку? Це схоже на те, що ти дурень. Але ж, заради бога істини, як він міг усміхатися, знаючи, що на нього чекає? Якщо він знав, що на нього чекає, чому ж тоді виказав себе, замість утекти з міста?

Запитання породило на світ численних нащадків. Хирляві й калікуваті, вони всі померли, коли впала ніч…

Замислений розгадник таємниць сидів за столом, підперши рукою повну щоку.*

__________

* Це моя улюблена поза. Власне, я щойно так сидів, поки не взявся знову за переклад. Мабуть, ці паралелі невипадкові, адже в цьому розділі все подвоюється, однакові події відбуваються одночасно з двома героями. Поза сумнівом, це тонкий спосіб підкреслити ейдезис: воли ходять у ярмі по двоє.

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Ясінтра зайшла безгучно, і він помітив її, лише коли здійняв голову. Вона стояла на порозі — постать, окреслена тінями, — вбрана у довгий пеплос, запнутий фібулою на правому плечі. Край тканини ледь затуляв майже оголене ліве персо.*

__________

* Тепер я знаю, що чоловік, який ув’язнив мене тут, геть-чисто божевільний. Я саме зібрався перекладати цей абзац, коли здійняв погляд і побачив його переді мною, як Геракл Ясінтру. Він зайшов до моєї камери безгучно, а вигляд мав чудернацький: на ньому був довгий чорний плащ, маска й розтріпана перука. Маска зображала жіноче обличчя, але руки й голос належали літньому чоловікові. Його слова і рухи (тепер, закінчивши переклад, я це розумію) були ідентичні словам і рухам Ясінтри під час цього діалогу (він розмовляв моєю мовою, але це був точний переклад її слів). Тому в примітках я зазначу лише свої репліки після Гераклових.

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Працюй далі, я не хотіла тебе турбувати, — промовила Ясінтра своїм чоловічим голосом.

Геракл, утім, не видавався потурбованим.

— Що тобі треба? — сказав він.**

__________

** — Хто ти? — запитав я.

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Не припиняй своєї праці. Схоже, вона дуже важлива…

Геракл не був певен, глузує вона з нього чи ні (важко було з’ясувати це, адже, як він гадав, усі жінки носять маски). Вільно рухаючись у темряві, вона повагом підійшла.

— Що тобі треба? — повторив він.***

__________

*** Тут, здається, я не сказав нічого.

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Гетера стенула плечима. Спроквола, мало не з нехіттю, вона наблизила своє тіло до нього.

— Як ти можеш сидіти так довго тут, у темряві? — поцікавилася вона.

— Я думаю, — відповів Геракл. — Темрява допомагає мені.*

__________

* — У темряві? Хіба я з власної волі сиджу в темряві? — вигукнув я. — Це ж ти замкнув мене тут!

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Зробити тобі масаж? — тихо запитала Ясінтра.

Розгадник лише мовчки глянув на неї.**

__________

** — Масаж!? Ти з глузду з’їхав???

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Вона простягла до нього руки.

— Облиш мене, — сказав Геракл.***

__________

*** — Забирайся геть! — вереснув я і скочив на рівні.

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Я лише хотіла зробити тобі масаж, — грайливо промовила вона.

— Не треба. Облиш мене.****

__________

**** — Не чіпай мене!!! — здається, я крикнув це, але не певен.

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Ясінтра спинилася.

— Мені б хотілося зробити тобі щось приємне, — промурмотіла вона.

— Чому? — запитав Геракл.*****

__________

***** — Ти… ти геть божевільний… — жахнувся я.

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Я в боргу перед тобою, — відказала гетера. — І хочу розплатитися.

— У цьому немає потреби.******

__________

****** — У боргу?.. Якому боргу?.. За переклад книжки?..

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Я така ж самотня, як і ти. Але я можу ущасливити тебе, запевняю.

Геракл глянув на неї. Обличчя дівчини було безвиразне.

— Якщо хочеш ущасливити, облиш мене на самоті, — відказав він.*******

__________

******* — Випусти мене звідси, і я буду щасливий!

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Гетера зітхнула. Знову знизала плечима.

— Хочеш, може, їсти? Чи пити? — запитала вона.

— Ні, нічого не хочу.********

__________

******** — Так, хочу!!! Я голодний! Мене палить спрага!..

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Ясінтра обернулася й рушила до виходу, але на порозі спинилася.

— Поклич мене, якщо чогось потребуватимеш, — сказала вона.

— Покличу. Але зараз іди.*

__________

* — Зажди, будь ласка, не йди!.. — раптом перелякався я.

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

— Лише поклич мене, і я прийду.

— Та йди вже!**

__________

** — НЕ ЙДИ!!!..

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯

Двері зачинилися. Приміщення знову поринуло в темряву.***

__________

***