Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   Їхній подальший маршрут пролягав околицями якогось міста. Час від часу на шляху їм зустрічалися невеличкі групи із приватних будиночків. Через плоскі косі грати, які були зорієнтовані таким чином, що через них зверху могло проходити лише денне світло, було важко розібрати написи на дорожніх покажчиках. Єдине, що Леа помітила, написи на рекламних щитах були німецькою мовою.

   Нарешті її привели до широкої двоповерхової будівлі з написом «Club Darkroom». Алекс натиснув кнопку виклику і через півхвилини йому відкрив чоловік на перший погляд схожий чи то на охоронця, чи то на сторожа. Він впустив їх усередину. Леа повели довгим темним коридором. На дверях, повз які вони проходили, з одного боку можна було прочитати написи: «Гардероб», «Душова», «Басейн». З іншого: "Darkroom Floor 1".

   У віддаленому кінці коридору клацнули двері, і звідти вибіг повний чоловічок років сорока без штанів. Зате на ньому була сорочка, права сторона якої була заправлена прямо в труси. Ще навіщось на шиї у нього висіла краватка. Вона не була підв'язана під коміром сорочки, як і личить зазвичай краваткам, а просто була затягнута звичайним вузлом навколо голої шиї. На одній нозі у нього була шкарпетка, підтримувана підтяжкою на голені для шкарпеток, на іншій підтяжки не було, і шкарпетка була приспущена. На його голові красувалася широка блискуча залисина. Те волосся, яке ще було, стирчало у різні боки. У правій руці він тримав порожню пляшку з-під віскі.

   — Фреде, а мене не покликали? — він зморщив скривджене обличчя, погойдуючись від надлишку вжитого алкоголю.

   Чоловік, який відкривав Алексу двері, тихо вилаявся та енергійно замахав рукою, щоб той повертався назад.

   — Йенсе, скільки можна повторювати, на сьогодні вечірок більше немає, повертайся до себе та проспись як слід.

   Сходовим майданчиком вони піднялися на другий поверх. Там відразу після сходів був зал, обладнаний під бар. Довга барна стійка та шість окремих столиків о четвертій годині ночі пустували в напівтемряві. Із зали в обидві сторони розходилися коридори. Леа повели по одному з них. По обидва боки коридору через кожні п'ять-шість метрів чергувалися двері, на всіх висіли таблички із написами: «Масажна 1», «Масажна 2», «Blind Swing», «МSМ», «FSF». З правого боку коридору на відстані метрів десяти від передостанніх дверей знаходилися останні двері з написом «BDSM». Як виявилось, саме ця кімната з оцими дверима призначалася для Леа. Наприкінці коридору на протилежному боці від неї було ще одне приміщення з написом "Душова".

   Простора кімната, куди завели Леа, виглядала екзотично та була оформлена у двох кольорах: чорному та темно-бордовому. Навіть при повністю увімкненому освітленні приміщення здавалося помірно затемненим. Вхідні двері кімнати були виготовлені з металу, пофарбованого в темно-бордовий колір та декорованого кількома рядами великих заклепок. Двері були облаштовані вічком, прикритим шкіряною круглою запоною. Майже всі стіни були акуратно завішені чи заставлені різноманітним незвичайним реквізитом та обладнанням. Дві кушетки оббиті шкірою з дивними отворами та прикріпленими у різних місцях ременями. До металевих стійок на стіні був жорстко закріплений дерев'яний вертикальний хрест у вигляді букви «Х» з такими ж ременями. Ще були ящики, столики, шафки, і все в ременях, скобах, карабінах кріплення і отворах різної форми та величини. Поруч із вхідними дверима знаходився верстат для бондажу схожий на гільйотину, де відповідно замість ножа пересувалися на металевих штирях, закріплених на поверхні верстата, дві дерев'яні колодки для фіксації шиї та рук. Ще в приміщенні знаходилося кілька різних за величиною та формою кліток.

   Алекс пропустив Леа вперед і вказав рукою у бік кліток:

   — Ти вже вибач, але з метою безпеки тобі доведеться посидіти в одній із них деякий час. Можеш сама обрати собі до смаку. У цьому тихому та затишному містечку ми надовго не затримаємось.

   Леа підійшла ближче до кожної із кліток та уважно оглянула їх.

   — Мені підійде ця, — вона показала на клітку кубічної форми, де можна було, не пригинаючись, розташуватись у сидячому положенні.

   — Гаразд. Але спочатку ще треба буде переодягнутися, — Алекс окинув поглядом її брудні роздерті джинси та курточку, що добряче постраждали після пресування їх «Хаммером» у метал. — Перетинати кордони п'яти країн у такому вигляді щонайменше непристойно гіноїдам з гарними манерами. Вдень будуть готові документи на тебе. Потім ми тебе ще трохи загримуємо, і можна буде вирушати у подальший шлях.

   За півгодини Фред приніс для Леа новий одяг. Це були чорні панчохи, чорний пояс з резинками для їх підтримки, мереживні трусики з бюстгальтером, тепла довга бавовняна сукня темно-сірого кольору, чобітки на середньому підборі та світло-сіре пальто.

   Розглянувши одяг, Леа запитала:

   — А можна просто джинси та курточку?

   — Це тобі що, бутік? — обурився Фред. — Краще подякуй за такі шмотки.

   Алекс жестом показав Фреду, щоб той залишив їх із Леа самих. Фред кивнув головою та вийшов.

   — Як на мене, тобі буде дуже личити, — Алекс взяв у руки сукню, підняв її перед собою і оглянув з різних боків.

   — Такий одяг незручний, — пояснила Леа.

   — Тобі доведеться здійснити умиротворену подорож у салоні мікроавтобуса. Цілком зручний одяг для такої мети, — не погодився Алекс, одночасно кинувши на неї підозрілий погляд.