Лада Астра - Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра

– Мене такий варіант влаштовує більше. Зі свого боку і з боку нашого роду я гарантую вам повну підтримку та співпрацю щодо встановлення спокійного життя у Віллорії та змін на краще. І щодо вас Адалін. Треба як найшвише почати засідання в Горлумі щодо вашого роду. Королева має бути з досконалою репутацією і я зроблю все, що від мене залежить. Але прошу два тижні офіційної жалоби для моєї дівчинки, як для тої, хто так і не зможе стати королевою…

     Рейнар зробив все так, як просив Річард і після офіційних заяв про причину смерті Елоїзи, королівство на два тижні погрузилося в жалобну тишу по тій дівчинці, що так і залишилась кандидаткою в королеви. 

     А Моно ми хоронили разом з хаврорами і Рейнаром, що не дозволив мені самій піти на прощання, навіть тоді, коли я запевняла його в тому що там, між хаврорами, мені буде найбезпечніше, ніж в усьому світі. Він натягнув для конспірації на себе якийсь дивний чорний плащ з капюшоном і пішов зі мною. Правда всі хаврори дружньо зробили вигляд, що вони зовсім не розуміють хто ховається під тим плащем.   На похороні Моно були всі, навіть ті, хто давно відійшов від цієї справи. А коли ми вже були у замку і я журилася, що тепер хаврорам без підтримки Моно буде важко існувати, Рейнар запропонував перетягнути бажаючих в таємну королівську службу спеціального призначення. Фактично інколи вони будуть робити ті самі речі, але вже для королівства, а це значить, що їх не піймають і не посадять за грати. 

   Погодились в кінцевому рахунку не всі, але бажаючих було вдосталь. Деяких Рейнар навіть загітував переселитись у Торос і працювати там на його батька. Мотивуючи таке рішення тим, що в нього виявляється немає скільки таємних справ на всіх нових таємних працівників. 

    Потім мене офіційно і під жужання візорів відновили у відборі, тож Рейнар нарешті оголосив про свій остаточний вибір королеви.  Це рішення короля офіційно підтримав Річард Боде і, так як його рід тепер був наймогутнішим у королівстві, ніякого протесту королівський вибір не викликав. Але навіть тоді я ще не до кінця усвідомлювала все, що відбувалося зі мною. Та я навіть вагітність свою ніяк прийняти не могла, на відміну від Рейнара. Той ніби не в переше вже готувався стати батьком і все підкидав мені якусь таку цікаву інформацію про батьківство. Виявилося, що в нього в кабінеті вже ціла полиця є з відповідною літературою. Я ж ніби спостерігала за цим усим збоку, але ніяк не відчувала себе майбутньою королевою, а тим більше матір'ю нащадка корони. Забагато подій і розкритих таємниць та смерть Моно ніяк не хотіли переварюватись у мене в голові і нарешті давати місце для розуміння свого теперішнього положення. 

    І навіть тепер, коли я вже через два місяці після всіх подій, стою біля вівтаря з найдорощою у світі людиною для мене, я ще ніяк не можу прийняти той факт, що мій коханий це король цілого королівства, а я згодом стану королевою, а ще згодом стану мамою нащадка корони. 

   Все так швидко вийшло. Я ж навіть думати собі про таке не дозволяла і дійсно готувала себе до розлуки з коханою людиною, а Рейнар до останнього вірив у чудо і як виявилося, був повністю правий. 

   Тепер от стоїть поруч, щасливий і такий красивий. Я теж красива, хоча й в трохи розслабленій на животі сукні. Там ще зовсім нічого не видно, але мені так комфортніше, знати що малюку нічого ніде не підпирає. Здається я буду дуже прискіпливою мамою…

– А я казав, що ти ніде від мене не дінешся, – прошепотів мені мій коханий король.

– Це просто нереальне співпадіння обставин, інакше б…

– Інакше б я щось інше вигадав, але ти все одно стояла би тут поруч зі мною, – перебив він мене. 

    Ми розмовляли прямісінько біля вівтаря, порушуючи всі можливі правила поведінки. Та напевно я і покохала його за це. Він завжди робив те, що вважав за потрібне. А ще за його непереборну впертість і віру попри все у наше можливе майбутнє. 

  Він знову навчив мене відчувати щось, окрім холоду і пустоти. Навчив плакати від щастя і тремтіти від ейфорії кохання. Він навчив мене кохати і бути коханою. Він вилікував мої душевні рани, поєднавши наші душі і розділивши мою біль. А я і наш малюк стали для нього сенсом життя.

  Щасливі люди хочуть зробити щасливими всіх навколо. Тому щастя нашої маленької королівської родини відчувала уся Віллорія, що шаленими темпами рухалась до розвитку та благополучного життя відносно всіх верств населення.