Семюель Беккет - Уот

на кожну з них одягав по шкарпетці або на одну — шкарпетку, на другу — панчоху, або чобіт, або черевик, або капець, або шкарпетку й чобіт, або шкарпетку і черевик, або шкарпетку й капець, або панчоху й чобіт, або панчоху й черевик, або панчоху і капець, а то й взагалі нічого. А інколи на кожну ногу він одягав по панчосі або на одну — панчоху, на другу — чобіт, або черевик, або капець, або шкарпетку і чобіт, шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він взував на кожну ногу по чоботу або на одну — чобіт, а на другу — черевик, чи капець, або шкарпетку і чобіт, або шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він взував на кожну ногу по черевику або на одну — черевик, а на другу — капець, або шкарпетку і чобіт, або шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він на кожну ногу взував по капцю або на одну — капець, на другу — шкарпетку й чобіт, або шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він взував на кожну ногу шкарпетку і черевик або на одну — шкарпетку і чобіт, а на другу — шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він взував на кожну ногу шкарпетку і черевик або на одну — шкарпетку і черевик, а на другу — шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він на одну ногу взував шкарпетку і капець або на одну — шкарпетку і капець, а на другу — панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він одягав на кожну панчоху й чобіт або на одну — панчоху й чобіт, а на другу — панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він одягав на кожну ногу по панчосі і черевику або на одну — панчоху і черевик, а на другу — панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він одягав на кожну ногу панчоху і капець, або на одну — панчоху і капець, а на другу — взагалі нічого. А інколи він ходив босоніж.

Отак узяти і подумати, коли ти вже не хлопчик, але ще й не стариган, що ти вже не хлопчик і, разом з тим, не стариган, що ж, це теж непогано. А під кінець свого тригодинного робочого дня раптом стати і замислитись; спокій тьмяніє на очах, гризоти займаються і світяться; втіха, яка вважається втіхою лиш тому, що вона в минулому, біль, що вважається болем тому, що він весь попереду; радісні вчинки усі запишалися, пихаті вчинки затялися і ну ніяк; і прагнення, і дрижаки, щоб тільки побачити того, хто був і пішов, того, хто ще прийде; і правда вже не правда, і брехня ще не правда, поки що ні. А тоді вирішити для себе: після такого — не буду всміхатися, й сісти у затінок, слухати, як сюрчать цикади, шкодувати, що зараз не ніч, шкодувати, що зараз не ранок, і промовляти, ні, це не серце, ні, це не печінка, ні, це не передміхурова залоза, ні, це не яєчник, ні, це не м’язи, це на нервовому ґрунті. Потім кінчається скрегіт зубовний, а може, й ні, і ти опиняєшся в ямі, у западині, і вже не прагнеш чогось прагнути, і не жахаєшся різних жахів, ти у западині, біля підніжжя гори, нарешті, там, де кінчаються всякі падіння, де починається сходження, вільний, нарешті, вільний, на якусь мить вільний, нарешті, ніхто і ніщо, нарешті.

Але хоч що б він одягав на себе спочатку, опівночі на ньому обов’язково буде нічна сорочка, хоч що б там було у нього на голові, на тілі, на ногах, нічого він не скидає, а ходить з усім тим цілоденно по хаті, по будинку, по подвір’ї й садку, аж доки прийде час знову одягати нічну сорочку. Так, не скидав нічого і не торкався навіть ґудзиків, щоби, скажімо, застебнути їх чи розстебнути, крім тих, ясна річ, без яких не можна було обійтися для задоволення його природних потреб, а їх він зазвичай взагалі не торкався, починаючи з того моменту, коли він одягався і чепурив на собі вбрання, і до того, коли знову скидав його. Через це його частенько бачили в хаті, в будинку, на подвір’ї та в садку, вбраного в чудернацькі, не за сезоном вибрані шати, немов він не тямив, яка сьогодні погода та пора року. Отож кожен, кому випадало бачити, як він, скажімо, розгулював босоніж або у костюмі грайливого веслувальника, коли надворі нападало по коліна снігу або сіялась мжичка і чвакало під ногами, і шаленіли холодні вітри чи коли під час літньої спеки він, обклавшися шубами, відігрівався біля каміна, то кожен, повторюю, був ладен запитати себе, може, він просто хоче ще раз пересвідчитись, що таке холод і що таке спека? Але питання такого типу можна класифікувати хіба що як нетривале антропоморфне зухвальство.

Бо, як здавалося Уотові, Нот узагалі не відчував геть ніякої потреби, окрім, по-перше, потреби нічого не потребувати й, по-друге, завжди мати під боком когось, хто б засвідчив повну відсутність у нього будь-якої потреби.

Коли він їв, то на всю губу, коли вже пив, то пив нахильці, коли спав, то, бувало, й гарматою його не розбудиш, якщо вже робив щось, то робив регулярно, і не тому, що мав потребу в їжі, чи питві, чи сні, чи інших речах, ні, а тому, що мав потребу ніколи нічого не потребувати, ніколи-ніколи не відчувати потреби ні в їжі, ні в питві, ні у сні, ні в чомусь іншому.

Це була перша Уотова досить цікава здогадка щодо вдачі містера Нота.

Але сам містер Нот, позаяк він ні в чому не