Галина Василівна Москалець - Гірчичне зерно

Перевізник

Я не зводжу нічого до абсолюту, хіба деякі якості, без яких немає людини: гідність, внутрішня чистота, довір’я…

Ольга

Свого часу я хотіла позбутись комплексу неповноцінності. Ми живемо лише один раз, та й то як-небудь. Коли мені виповнилось 20 років, я вийшла з клітки умовностей, покинула роботу, яка висушувала тіло й мозок. І ось я тут. Тільки й того, що це життя болючіше й ризикованіше. Не помітила, що моя історія майже така сама, як Едуардова…

Марко

Бідна-бідна русалочка! Мабуть, у тебе було нещасливе кохання. Тоді твоя історія ще й трішки схожа на мою. Але признайся: нещасливе кохання — це лише привід до втечі? Чи був у тебе якийсь поштовх? Мені для порівняння…

Ольга

Була трава. Латочка трави біля під’їзду. Зеленої, аж синьої. Я подумала, що десь є цілі галявини такої трави, а на мою долю припадає лише латочка. Втім, коли я повернусь додому…

Марко

Тобі це хочеться зробити з першого дня втечі?

Ольга

Звідки ти знаєш? То буде поразка. Але гонорова поразка, яка доведе, що у цьому світі неможливо знайти протиотруту, неможливо зустріти людей, котрі б тебе не зрадили, а за добро платили добром…

Федір

Чого захотіла! Щоб їй платили… Ніхто не любить платити. Я мав жінку, годив їй, як міг, а вона сплуталась з сусідом. Тепер я хоч не простив їй, але забув. Платити добром за добро ще дивніше, ніж платити добром за зло.

Марко

Овва! Ще один філософ обізвався. Певне, ти Федю, побував у пеклі й знаєш, що підлога в ньому вистелена добрими намірами.

Федір

У пекло я ще втраплю, зате я побував у колонії. Три роки відкантував, а там, коли хочеш знати, усі філософи.

Едуард

Наслідок ізоляції. Може, тюрма для нас саме тут, а не у світі, межі якого ми добровільно покинули. Відчуття, ніби кружляєш по колу, як кінь у цирку.

Федір

Добровільно? Е, ні! У тюрмі ніхто по власній волі не сидить. А потім я вже не міг призвичаїтись. Не дали…

Марко

Ти у нас особливий тип, Федю.

Федір

Не я затіяв цю балачку, а ви, тобто Перевізник. Мені більше до вподоби тихе життя, про яке він говорив у попередній бесіді. Але що вдієш, як нема долі… Мені покійна мама завжди казала: «Федю, тримайся порядних людей, бо пропадеш. Тобі не можна жити самому». А порядні люди сахаються від мене, як від паршивого пса. Я бачу, що й ви не ліпші за мене…

Марко

Ти дуже проникливий, Федю. Хіба тобі з нами погано? Чим ми гірші за порядних людей? Нікого не вбиваємо, не обкрадаємо. Живемо, як божі птиці, хіба без гнізд.

Федір

Хе, а від людей нам чогось таки треба!

Перевізник

Скоріше від себе. А від людей, либонь, тільки те, чого нема в нашій душі. Твої думки, Федоре, видаються мені найближчими, хоча в дечому я не згоден. Ольга вважає, що підло не платити добром за добро. Я, здається, розгадав її помилку, причину того, що вона називає поразкою. Це — втрата безкорисливості, довір’я. Принцип «ти — мені, я — тобі» із сфери матеріальної проникнув у сферу духовну. На цьому будується ціла мораль. Ольга думає: ось я віддала людям душу, але вони чомусь уникають мене, хоч я нічого від них не вимагаю, окрім доброго ставлення, а вони платять мені чорною зрадою. Так, Ольго?

Ольга

Приблизно. Але мене цікавить, що думаєте ви?

Перевізник

Знаєте, що найважче виховати в людині? Почуття обов’язку. Для цього потрібно, щоб вона мала змогу вирішувати самостійно. Коли цього нема, вона не буде платити. Тому найкращі люди, як правило, поблажливі. Поблажливість — альтернатива озлобленню, але аж ніяк не інфантильність.

Ольга

А що ж тоді робити? Прощати? Даруйте, але це залежить від характеру. Що ж, я повинна себе ламати?

Перевізник

Спочатку ми йдемо від себе до людей, а потім від людей до себе. Потім зникаємо.

Едуард

Це — буддизм.

Перевізник

Це — гармонія.

Ольга

Мене й світу?

Перевізник

Я маю на увазі той момент, коли людина повністю оновлюється. Сильнішає аж настільки, що має право бути поблажливою, віддаючи себе тим, хто не має цієї сили. Це і почуття обов’язку, і гідність, і милосердя…

Едуард

Ти маєш справу з людьми дна. З цієї ями нам не вибратись довіку. Ми могли б жити інакше, але не хочемо. Є ще один шлях до святості: дати втоптати себе в болото. Якби не ми, не виникла б совість.

Ольга