Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

Чим вище мандрівники піднімалися, тим холоднішало. Відкритими просторами гір гуляв сильний вітер. Парочки, які розділилися, грілися, притискаючись і обіймаючи один одного, а Маль почала замерзати. Гіпотеза ельфійки про не сильні морози зруйнувалася, а рішення купити тонкий плащ зовсім ганьбило її великий рід «Serenum Silvam», що славився своєю обережністю і гострим розумом. Та що рід, будь-який ельф насамперед тричі подумає, чим щось зробить. Від холоду дівчина почала стукати зубами, нервуючи Ронала. У перевертня почало нервово смикатися око.

 - Перестань стукати зубами, ти мене в могилу скоро заженеш! - Огризнувся перевертень, різко зупинившись.

- Не можу ... хо ... холодно ... до .. моторошності ... - Розтирала ельфійка руками свої плечі.

- Одягатися треба було тепліше! – Насупив брови Ронал.

- Значить я... винна, що не... не... знала, наскільки холодно тут буде? П... пробач, звичайно, але я... вперше за чотириста... п'ятдесят сім років... свого життя поза домом с... сніг бачу! Може, ти мене звинуватиш... щ... ще в тому, що я ельфом... наро... дилася, адже тебе так... сильно мої в... вуха... бісять! — Тремтіла від холоду в сідлі Маль, проїжджаючи повз вовка.

- Умовила. Мовчу. Тільки, прошу, не стукай зубами. - Ідучи поряд з дронаром, сказав Ронал.

Несподівано сильний порив крижаного вітру пройшовся по всіх складках одягу дівчини, через що вона застукала зубами голосніше, ніж раніше.

 - Ну, все! Досить з мене! - Хлопець повернувся в колишню форму, заліз на дронара і насильно укутав ельфійку в свою куртку, притиснувши до себе якомога щільніше.

- Е... гей! - Запротестувала та, повернувшись до хлопця.

- Хочеш мерзнути й надалі? Мені злізти? - Розвівши руки вбік, спитав Ронал.

Маль укуталася в сповзаючу куртку, відповівши:

- Не... не треба. Але не думай, що я пробачила тебе.

- І в думках не було. - Насправді Ронал був дуже радий сидіти поруч із Маль і вкривати своєю курткою. Солодкий запах її волосся викликав тремтіння в перевертня. Вибачила вона його чи ні, йому зараз було однаково. Радіючи придбаному щастю, хвіст перевертня мимоволі почав виляти.

Тиша снігових долин заворожувала. Вершники дронарів навіть не помітили, як дісталися старого лісу. Голі дерева в білих шапках прогиналися під вагою, схиляючи свої старі гілки до кучугур, створюючи сутінки між сусідніми деревами. Загін, не звертаючи на всі залякування старця-лісу, поступово просувався далі. Десь вдалині чулося уривчасте посвистування - вухата сова розсікала крилами повітря. Серед старих і нерухомих дерев росли ще не всохлі чагарники з яскраво-червоними ягодами на них. Легкий сніг додавав казковості та чарівництва в цей, здавалося б, неживий куточок гір. Ліс спав під пуховою ковдрою зими.

Ще трохи пройшовши вперед, усі зупинились. Сонце почало ховатися за далекими гірськими вершинами, говорячи про закінчення чергового дня.

 - Зупинимося на ночівлю. - Місяць стрибнув з тварини і допоміг зійти своїй супутниці. - Сьогодні нам не дійти до мого міста, яке знаходиться перед вулканом. Поставимо намети і почнемо вечеряти. Усі без заперечень погодились.

Друзі швидко звели табір, поки ельфійка готувала суп. Тільки ось варево на травах, овочах та корінцях не припало до смаку ні Кішці, ні перевертням. Тоді Гредхард дістав із сумки кілька шматків в'яленого м'яса і поклав кожному в миску. Ось такий суп їм сподобався більше і вони почали уплітати його ложку за ложкою.

 Лія та Гредхард їли суп без м'яса, але з хлібними коржами та сиром. Потім ще по жмені горіхів, і під кінець, закусили соковитими яблуками. Маль, широко посміхаючись, з рум'янцем на щоках, дивилася на сидячих навколо вогнища. Коли миски спорожніли, Місяць знову заговорив:

- Цей старовинний ліс дуже небезпечний. Влаштуємо чергування на ніч. Гредхарде, будеш першим, я другим, а цей, - махнув головою у бік Ронала біловолосий перевертень, - третім. Всі згодні? - Продавець у відповідь кивнув.

- Якщо так, то я спати. Що ви робитимете, мені все одно. Добраніч. - Тадас підвівся, обсмикуючи одяг.

- Так, так, на добраніч усім. - Кішка взяла Місяця під руку, хіхікнув, і пішла спати разом із ним.

- Маль, ви теж йдіть спати, я пізніше приєднаюся. – Сказав Ронал, витерши залишки супу з губ.

 - Добре, Ронале. - Обізвалась лучниця, збираючи миски.

 - Куди ти? - Стрепенулась Лія, яка мовчала весь цей перехід. Дівчинка з цікавістю розглядала вогонь, який танцював на своєму п'єдесталі, наче балерина.

- Обійду табір. На всяк випадок. Ваша Величність, не хвилюйтеся. Обережність зайвою не буває. - Ронал присів навпочіпки, торкнувшись пальчиком краю носа дракониц, а потім нахилився до ельфійки, тихо шепнувши на вушко:

- Бережи наш маленький скарб, добре?

 - Г... гаразд... - Прошепотіла Маль, зніяковівши. Ронал утік. Ельфійка заціпеніла, поки слова обурення не повернули дівчину до тями.

- «Я не сидітиму з цією псиною! Як же він мене бісить!» - Чи не твої слова, Маль? Сама он, як почервоніла, варто було йому шепнути щось тобі на вухо! - Пролунало з вуст торговця, супроводжуючись сміхом.

- Дратуєте... - Сказала дракониця, насупившись.