Євгеній Шульженко - Гра почалась 4. Губернатор, Євгеній Шульженко

- А що буде з випробувальним періодом? – спитав Юрій, - ми живемо у наметах, хоча під боком зручніумови проживання в Інституті та Школі.

- Спочатку потрібно пройти підготовку воїнів, - підійшов Степан, - ви знаєте, що в місті Сонця всі воїни та господарі.

- Але ви не тренуєте нас! – крикнув Юра, - ти кажеш про підготовку, а сам постійно ходиш на пошуки дітей. Як же ми будемо вчитись? Виникає питання – хлопець підняв брови та розвів руки, - Навіщо? Ми і так добре вміємо битись, тому дайте нам нормальне житло!

- Ти хочеш сказати, - сказав Євген, - що готовий вже зараз довести це? – він подивився на натовп за спиною Юри, - ви всі зараз хочете напасти на місто Сонця, щоб довести, що готові?

- Не потрібно гарячкувати, - Степан зробив крок вперед та підняв палицю, - Юра, доведи зараз, що ти готовий переходити до Школи.

- Легко! – Юра швидко передав смолоскип Олені, а сам повернувся до натовпу і попросив палицю, - я готовий це зробити зараз!

Євген та Олена відійшли в сторону, губернатор був похмурий як хмара, але нічого не сказав, не заважав. Було видно, що він намагається щось придумати. Щось, що переконає новачків наметового містечка змінити свою думку.

Степан тримав палицю навпроти свого обличчя, готовий вдарити та блокувати. Юра не дуже багато часу приділив підготовці, підняв палицю та кинувся на командира міста Сонця. Перший випад було швидко відбито. Степан не поспішав нападати. Хлопці ходили по колу, дивлячись один на одного в очі. Мить, Юра знову зробив випад, повторюючи те ж саме, що й першого разу. Степан відбив палицю супротивника, але значно сильніше. Палиця вилетіла з рук новачка, той чортихнувся та кинувся за зброєю. Командир швидко кинувся вперед та поставив свою палицю перед ногою Юри. Хлопець не втримався, перечепився через палицю та полетів на траву.

Степан не робив більше нічого, він опустив зброю та відійшов на декілька кроків. Юра ж підскочив, схопив свою палицю та розвернувся до Степана. Він важко дихав, але був націлений йти далі. Командир був спокійним, навіть не втомленим.

Юра кинувся вперед, але вже бив не прямо, а спробував вдарити по ногам. Степан відскочив, розвернувся, та вдарив палицею по відкритому плечу. Новачок закричав та схопився свого плеча. Командир знову кинувся на хлопця, тепер бив по нозі. Бив не сильно, але так, щоб Юра втратив рівновагу та впав. Хлопець дійсно впав на траву, в цей раз схопивши ногу руками. Зброя відлетіла. Степан вмить опинився над Юрою та замахнувшись палицею, зупинив її за сантиметр від обличчя новачка.

Юра закрив очі, його обличчя побіліло, що було видно навіть при світлі смолоскипів. Та командир не продовжував бій, він прибрав палицю та відійшов в сторону. За мить, як Юра піднявся, натовп наметового містечка підняв зброю та закричав. Вони рушили вперед, прямісінько на воїнів міста Сонця. Але між двома арміями вискочив Євген, піднявши руки.

- Чекайте, чекайте, - закричав губернатор, - не робіть цього! Ви всі бачили, що зараз відбулось! Вам дійсно потрібна підготовка, - Євген розвернувся до дітей наметового містечка, - це потрібно для вашої та нашої безпеки. Послухайте мене, будь-ласка, - губернатор подивився на Юру, що потирав плече, - Я пропоную вже на днях організувати загін в село – Євген почав кричати, оскільки натовп незадоволено загомонів, - також, я пропоную організувати тренування на стадіоні. Та головне, якщо хтось з васхоче швидше потрапити до Інституту чи Школи, без тренувань та випробувального періоду – ми організуємо Ігри! Всі переможці, якщо вони з наметового містечка – переходять до міста Сонця!

Степан здивовано подивився на Євгена, але нічого не сказав. Щодо Юри, то в нього загорілись очі. Новачка не дуже засмутив програш, він в цілому розумів, що проти командира міста Сонця у нього шансів мало. Але Юрі дуже сподобалась ідея Ігор, він поглянув на Олену та махнув головою. Діти відійшли до своїх воїнів, зібрались кругом та почали обговорювати почуте. Натовп гудів, почали махати руками та радісно вигукувати. За декілька хвилин Юра повернувся до Євгена та Степана.

- Нам подобається те, що ми почули, - всміхнувся хлопець, - ми хочемо приймати участь в розвідці найближчих селищ. Буде спокійніше бачити те, що ми всі знайдемо. Це спільна справа і не важливо новачок ти чи ні, - Юра загнув палець, - Ми також хотіли б відправляти свої загони на пошуки продуктів, які будемо залишати в межах наметового містечка. Хоча б на той час, поки не побачимо, що зміни почнуть відбуватись, - хлопець загнув другий палець, - також ми просимо вже завтра частину дітей розглянути та, якщо вони готові - дозволити заселяти Школу. – він загнув третій палець, - і останнє, Ігри мають розпочатись якомога швидше. Переможці матимуть право заселитись в Школу негайно.

Євген простягнув руку Юрі, закріпити угоду, діти стиснули руки. Воїни з обох сторін радісно засміялись та переможно закричали. Ідея Ігор сподобалась не лише хлопцям та дівчатам наметового містечка. Воїни міста Сонця зустріли новину дуже радісно. Деякі діти почали потирати руки та хитро вдивлятись в натовп навпроти. По-перше, багато з них були не проти провчити зухвальців. По-друге, в місті Сонця було інколи так нудно, що дозволені бійки будуть дуже доречними. Зазвичай, бійки дуже жорстко карались як Євгеном так і Степаном.

Діти почали розходитись. Новачки побігли до наметового містечка, обговорювати події та нові умови. Спільних розвідок раніше не було. А влаштовувати свої походи взагалі було заборонено. Всіх очікували нові емоції і до цього приклали зусилля всі, хто був на випробувальному періоді. Воїни міста Сонця розійшлись по кімнатам, та майже кожен радів, що нарешті губернатор прийшов до тями.