Джордж Сондерс - Лінкольн у бардо

інший (якого стукнуло балкою)   Зовсім голий   Член страшенно розбухлий, завбільшки з   Не міг відвести очей

І ще й хитався, коли він

Тіло — наче якась галушка   Широкий плоский ніс, ніби у вівці

Зовсім голий, їй‑бо

Жахлива вм’ятина на голові   Як він узагалі може ходити і говорити з такою страшною…

віллі лінкольн

Незабаром долучився преподобний отець Еверлі Томас.

ганс воллмен

Прибіг, як завжди, кульгавим підтюпцем і весь час тривожно озираючись; брови високо підняті, волосся сторч, рот ідеально заокруглений від жаху. Проте й говорив, як завжди, зі щонайглибшим спокоєм і здоровим глуздом.

роджер бевінс ііі

Новоприбулець? спитав преподобний.

Гадаю, ми маємо честь розмовляти з одним із Керроллів, мовив містер Бевінс.

Хлопець лише розгублено дивився на нас.

ганс воллмен

Новоприбульцем був хлопець років десяти-одинадцяти. Вродливий хлопчак, він лише кліпав очима і сторожко роззирався навколо.

преподобний еверлі томас

Нагадував рибину, яка, опинившись на березі, лежить нерухомо й насторожено, гостро усвідомлюючи свою вразливість.

ганс воллмен

Наводив на думку про мого небожа, який одного разу провалився на річці під кригу і прийшов додому промерзлий до костей. Сповнений страхом перед карою, зайти у дім той хлопець не наважувався; я випадково побачив, як він тулиться до дверей, намагаючись бодай так трохи зігрітися, приголомшений, винуватий, майже задубілий від холоду.

роджер бевінс ііі

Ти, безперечно, відчуваєш певний потяг? поцікавився містер Воллмен. Спонуку? Спонуку піти. Деінде. У якесь приємніше місце.

Я відчуваю, що маю зачекати, сказав хлопець.

Він говорить! вигукнув містер Бевінс.

преподобний еверлі томас

Зачекати на що? спитав пан Вівця-Галушка.

На мою маму, відповів я. І на батька. Вони скоро прийдуть. Забрати мене   Пан Вівця-Галушка сумно похитав головою   Його член також хитнувся   Сумно

Вони, може, й прийдуть, мовив багатоокий. Тільки-от забрати тебе — це вже навряд.

І всі троє засміялися   Багато рук багатоокого заплескали у багато долонь   Розбухлий член пана Вівці-Галушки захилитався   Засміявся навіть преподобний   Та навіть сміючись, вигляд він усе одно мав наляканий

Так чи інак, надовго вони тут не затримаються, сказав пан Вівця-Галушка.

Весь час хотітимуть опинитися деінде, додав багатоокий.

Думатимуть лише про обід, докинув преподобний.

Скоро вже весна   Різдвяними іграшками ще й не набавилися   Я маю скляного солдатика, у якого повертається голова   Йому можна міняти еполети   Скоро зацвітуть квіти   Лоренс зі садового сараю дасть кожному з нас по пригорщі насіння

Треба зачекати   сказав я

віллі лінкольн

Х

Я глипнув на містера Бевінса.

ганс воллмен

Така молодь баритися тут не повинна.

роджер бевінс ііі

Маттісон, у віці дев’яти років? Барився менш ніж пів години. А тоді просто розчинився з таким звуком, ніби тихенько пукнуло. Дваєр, 6 років і 5 міс.? Коли привезли хвороб-короб, його взагалі всередині не виявилося. Вочевидь, пішов під час переїзду. Салліван, немовля, забарився на якихось дванадцять-тринадцять хвилин — така повзуча, вересклива куля роздратованого світла. Руссо, світло очей матері, що покинуло нас на шостому році життя? Барилася хвилин чотири, не більше. Понишпорила за кількома каменями. «Я шукаю свою абетку».

ганс воллмен

Бідолашне маля.

преподобний еверлі томас

Близнюки Еванси залишили цей паділ печалі разом у віці 15 років і 8 місяців, барилися дев’ять хвилин, а тоді відійшли однієї і тієї самісінької миті (як уже близнюки, то до останку). Персіваль Страут, віком 17 років, забарився на сорок хвилин. Саллі Берджес, 12 років, дорогá кожному, барилася сімнадцять хвилин.

ганс воллмен

Белінда Френч, крихітка. Пам’ятаєте її?

роджер бевінс ііі

З хлібину завбільшки, просто лежала он там, випромінювала тьмяне біле світло і пронизливо голосила.

преподобний еверлі томас

Цілісіньких п’ятдесят сім хвилин.

ганс воллмен

Ще довгенько по тому, як відійшла її мати, Аманда Френч, втратила життя, даруючи його чудовій, а проте нещасливій дитині.

роджер бевінс ііі

Вони лежали разом, в одному хвороб-коробі.

ганс воллмен

Надзвичайно зворушливе видовище.

преподобний еверлі томас

Проте з часом пішла і вона.

роджер бевінс ііі

Як і має чинити молодь.

преподобний еверлі томас

Як, цілком природно, чинить переважна більшість.

роджер бевінс ііі

Або й так.

преподобний еверлі томас

Тож уявіть собі наше здивування, коли, проходячи десь за годину чи й більше мимо, ми побачили, що те хлоп’я далі сидить на даху й вичікувально роззирається навколо, немовби сподіваючись, що ось-ось по нього над’їде якийсь екіпаж.

ганс воллмен

Вибачте, що про це згадую… але ви ж помітили сморід дикої цибулі, яким відгонить молодь, коли тут бариться? Був уже досить густий.

роджер бевінс ііі

Треба було щось робити.

преподобний еверлі томас

ХІ

Ходімо з нами, хлопче, сказав пан Вівця-Галушка. Ми хотіли б тебе з кимось познайомити.

Можеш іти? — запитав багатоокий.

З’ясувалося, так

Міг іти   Міг ковзати   Міг навіть іти… е-е… посковзом

Невелика прогулянка посковзом — якраз те, що треба   Всередині в тій хатині, у якомусь коробі в нас під ногами, лежало щось паскудне

Паскудне-паскудне

І знаєте що?

Воно мало морду, як у черв’яка

Черв’яка, їй‑бо!   Черв’яка з хлопця завбільшки   У моєму костюмі

Жахіття.

віллі лінкольн

Хлопець зробив такий рух, немов збирався схопити мене за руку, але потім наче передумав: не хотів, видно, щоб я мав його за дитину.

ганс воллмен

І ми рушили у напрямку на схід.

роджер бевінс ііі

ХІІ

Вітаю вас, любі добродії! Я могла б, якщо бажаєте, назвати вам деякі дикі квіти з наших пралісів.

місіс елізабет крофорд

За нами ув’язалася місіс Крофорд, демонструючи у звичній для себе манері всі можливі знаки щонайглибшого пошанування: вона кланялася, всміхалася, шаркала ніжкою й аж начебто тремтіла.

роджер бевінс ііі

Росте в нас там дико, преміром, турецька гвоздика, і рожові чиревички королеви, і всякі-різьні дикі рожі. Є й шовчина, яку ще ваточником прозивають, є й жимолость дика, сиріч козолист, не кажучи вже про сині півники, і жовті кугутики, і ще тьму-тьменну всілякого квіття, каждого назвиська якого мені цеї хвилі й не прегадати.

місіс елізабет крофорд

Й увесь час їй мало на п’яти не наступав Лонґстріт, той поганець, що мешкає біля скособоченої лавки.

роджер бевінс ііі

Зверніть увагу, джентльмени, на моє тонке розуміння суттєвих аспектів жіночого вбрання: всі ті застібки й защіпки, гаплички й ґудзички, ті вигадливі спідниці до