Данило Туптало - Житія Святих - Травень, Данило Туптало

полоном, над юдейською спустошеною землею, за велінням царя Навуходоносора, поставив володарем Ґедалію, сина Ахікама, — який колись визволив Єремію від рук тих, що хотіли його убити. А до Єремії сказав: "Якщо хочеш піти зі мною у Вавилон — ходи, і покладу очі свої на тебе, якщо ж не хочеш іти до Вавилону, то залишайся тут. Ось ціла земля перед лицем твоїм, де захочеш, там будь і перебувай у Ґедалії, якого поставив цар вавилонський над землею Юдиною, і живи з ним серед людей своїх, що залишилися на землі цій". І дав воєвода Єремії їжу і дари і відпустив його. Святий же пророк Єремія, взявши скинію, і Ковчег Завіту, і те, що в ньому, поніс зі священиками і левитами, які йшли за ним, на ту гору, що з неї колись святий пророк Мойсей бачив землю обітовану, і помер там, і похований. У тій горі Єремія святий знайшов печеру, і вніс у неї Кивот, і загородив двері каменем, і запечатав іменем Божим, написавши те пальцем на камені, і, наче залізним графітом, зобразив письмена: твердий-бо камінь для перста його пишучого був понад природу м'який, наче віск. Після написання ж знову у свою твердість обернувся, і стало наче залізом вирізьблене місце те в пустелі між двома горами, де поховані лежать Мойсей і Арон. І сказав Єремія до тих, що стояли: "Пішов Господь із Сіону на небо, щоб знову повернутися з силою, і буде знамення приходу Його, коли дереву всі народи поклоняться". Сказав же й те, що Ковчега того ніхто не має виносити з місця цього, лише Мойсей, вибраний пророк Божий. І скрижалей, що у Ковчезі, ніхто зі священиків ані пророків не розкриє, лише Арон, угодник Божий. У день же Воскресення вийде Ковчег з каменю запечатаного і стане на горі Сіонській, і всі святі зберуться до нього, чекаючи Господа, аби втекти від ворога, що хоче їх убити. Коли пророк святий говорив те до священиків і левитів, раптом хмара покрила загороджену ту печеру, і ніхто не міг прочитати імени Божого, на камені перстом Єремії зображеного, ані місця того пізнати чи знайти. Бо одні з тих, що пішли слідом, хотіли позначити собі те місце і шлях до нього, але ніяк потрапити не могли.

Зрозумів же те пророк і сказав до них: "Невідомим буде місце те, допоки не збере Бог собори людей, і милостивий буде, тоді покаже це, і явиться слава Господня видимо всім, і хмара буде, як же й Мойсею являлася". Не відає ж і до нинішнього дня печери тої ніхто, і аж до кончини не буде відомо те місце нікому, покриває його хмара світла, наче вогненна, — за образом першої слави, що в храмі знання була, не має-бо відступити слава Божа від закону свого. Після такого заховання Кивоту Божого не мали більше юдеї тої слави, хоч і обновили через сімдесят років Соломонову церкву, але вже Кивоту Господнього були позбавлені. Зробили ж инший Кивот із золота, на подобу першого, що Мойсей зробив, і все, що в Кивоті і при Кивоті першому було, влаштували подібне, проте не було в ньому чудодійної сили і сяйва Божої слави, яка була в першому. Мали тільки вогонь небесний, що його святий Єремія-пророк і священики в колодязі безводному сховали, а потім инші священики знайшли, про що ми вище казали, але все те було вже після кончини Єремії святого, коли багато років минуло.

Після того заховання Кивоту Господнього прийшов Єремія святий до Ґедалії в Масифу-град, бо там замість Єрусалиму почали люди жити, і сів серед людей, які залишилися на землі, і плакав через зруйнування і запустіння Єрусалиму плачем невтішним, як же Книга Плачу його виявляє. Володів же Ґедалія спустошеною Юдеєю; Ізмаїл, син Натаніїна з роду царського, заздрячи йому на ту владу й зібравши мужів сильних, прийшов до нього у Масифату наче з любов'ю, і прийняв його Ґедалія з шаною, не відаючи його підступу і злого наміру, і бенкет влаштував на його честь. Коли ж був пізній вечір, встав Ізмаїл і з ним мужі сильні й убили Ґедалію і всіх при ньому юдеїв, і халдейців, і воїнів повбивали вночі у граді, нападаючи на сплячих. Чув же те Йоханан-воєвода, син Кареаханів, й инші мужі знатні юдейські, що на селах жили, — зібралися в одне і, об'єднавши воїнів своїх, пішли війною на Ізмаїла, і билися з ним у Ґівоні, і здолали його. І ледве з вісьмома мужами Ізмаїл утік до синів Аммонових. Після перемоги і прогнання Ізмаїла порадилися з Йоаханом мужі юдейські й вирішили не сидіти на своїй землі, але йти до Єгипту. Втікали від лиця халдейського, боялися гніву царя вавилонського за Ґедалію, думали, що, коли почує цар про вбивство Ґедалії, зразу пришле військо, щоб стратити решту людей Ізраїлевих. Тому готувалися зі всіма людьми в дорогу до Єгипту, з нього ж колись виведені були рукою Божою міцною і раменом високим. Прийшли ж спочатку до святого пророка Єремії всі люди, від малого до старого, і сказали йому: "Хай впаде молитва наша перед лицем твоїм. Помолися за нас до Господа, Бога твого, ось залишилося мало нас із багатьох, як же очі твої бачать, хай сповістить Господь, Бог твій, нам шлях, по якому ж нам йти. І хай скаже, що маємо робити". Сказав до них пророк: "Ось я помолюся до Господа, Бога нашого, і сповістить нам волю свою, але ви не схочете послухати веління Господнього". Вони ж сказали: "Хай буде Господь у нас, послух праведний і вірний, що зробимо за словом, яке через тебе скаже нам, чи добре, чи зле, голосу Господа нашого, до Нього ж ми посилаємо тебе, послухаємо". І помолився святий пророк Єремія до Бога, постив десять днів — і прийняв від Бога сповіщення волі Його святої. І прикликав Иоахана і мужів, що з ним, і всіх людей від малого до старого. І сказав до них: "Так говорить Господь, до якого ви мене посилаєте: "Якщо, сидячи, сидітимете на землі цій, то загороджу вас, а не зруйную, і насаджу вам, а не посічу, вже-бо умилостивився над вами після кари, вам зробленої. Не лякайтеся ж перед лицем царя вавилонського, бо Я з вами є, визволяючи і рятуючи вас від руки його. І помилую вас. І будете жити мирно у землі вашій. Якщо ви скажете: "Підемо через те у Єгипет, щоб не