Марита Полл - Блискавична для ельфа, Марита Полл

Хотіла розбудити його, та щось зупинило. Не знаю, звідки взялося це почуття, або знання, але я точно була впевнена, що так мирно ельф не спав, вже довгий час. 

Він тихо сопів, а я не могла відірвати погляд від його обличчя. Тільки боги могли створити таку красу. Така досконалість. Пасмо волосся впало йому на обличчя, і я простягла руку, щоб її прибрати, нехай не заважає мені споглядати Аполлона. 

— У тебе гарна посмішка! - сказав Араторн дивлячись на мене. Я відсмикнула руку. 

— Вибач. Не хотіла тебе будити.  - я відвела погляд. 

— Це ти пробач. Я надав тобі кімнату, а сам напився і забув. 

— Головне, що, крім обіймів, ти собі нічого не дозволив. 

— Час вставати. Тобі вже мали приготувати покої, у крилі для учасниць відбору. 

— Еее. Тут така річ… у мене ж немає одягу, тільки твоя сорочка. Але ж я не можу в ній розгулювати по дому. Перед твоїми слугами. 

— По палацу. І цю проблему я вже вирішив. 

— По палацу? – хотіла було ще щось сказати, але у двері постукали. 

— Мій лурд, прибула лура Ланайна. - почувся голос, як там його, Харела здається. — Вона чекає на вас у вітальні. 

— Ми вже йдемо. - обізвався Араторн, підводячись з ліжка. 

О, Боже мій! Він голий! Ааааааа! Кінець моїй репутації в ельфійському королівстві. Чи тут у них інші статути? Чи не такі, як у книжках з історії про королів? 

Він швидко натягнув чорні штани та чорну сорочку, а потім повернувся до мене. 

— Вибач. Я зазвичай сплю голим. 

— Здається, ти скомпрометував мене. Адже я тепер не зможу брати участь у відборі? – з надією зиркнула на нього. 

— Будь-який лікар підтвердить, що ти ще чиста. Тож не сподівайся. 

От гад вухатий. Я встала і поправила на собі сорочку Араторна. Підійшла до дзеркала, яке стояло на підлозі у позолоченій рамі. Спробувала щось зробити з волоссям, але нічого не виходило. Араторн важко зітхнув і підійшов до мене. 

— Давай допоможу. - з його пальців зірвалося срібне мерехтіння, і обхопило мою голову. Коли воно розвіялося, я від подиву відкрила рота. Моє волосся було розчесане, а локони падали на груди і спину. 

— Як ти…? 

— Магія. Лише магія. 

Ми вийшли у вітальню, де на нас вже чекала дуже ефектна ельфійка та дві її помічниці. 

— Мій лурд. - присіла ельфійка в реверансі. Чи кніксені? Аааа, не має значення. Загалом присіла так, що в її декольте можна було розглянути все до самого пупка. 

Я глянула на Араторна, але він не дивився на ельфійку, а розглядав сукні, які тримали помічниці. 

— Лура Ланайна, це Лура Татія. Потрібно підібрати їй сукні, і все необхідне для початку. І підготувати найкращий гардероб для відбору. 

— Мій лурд? - здивовано подивилася на чоловіка ельфійка. — Але часу залишилося мало і… 

— Суму подвоїть і надішліть рахунок на моє ім'я. 

— Ви сплатите за гардероб для цієї…? У подвійному тарифі? – не вгамовувалась ця коза. 

— Я неясно висловився? - подивився на неї Араторн так, що мені захотілося залізти під диван і ніколи не вилазити звідти. 

— Все ясно мій лурд. Все зробимо вчасно, тільки не гнівайтесь на дурну Ланайну. – схилилася ельфійка. 

— Приступайте. Я повернуся за дві години. - він повернувся до мене. — Татіє, вибереш усе, що тобі сподобається. 

Я лише кивнула. 

Ельфійський одяг полягав насамперед у примарності та ефемерності самих тканин, які сторонньому спостерігачеві здавались то сяючою білою хмарою, то перламутровими переливами. 

— Це гарний одяг, — зауважила ельфійка, — із добротної домотканої матерії, — адже й ткали та шили ці сукні у нас в Елателі. Але одяг цей ельфійський, і цього в нього не забереш. Вони увібрали в себе всю красу Елателя і всі відтінки лісових сутінків, все, що ми любимо, бо в те, що ми створюємо, ми завжди вкладаємо пам'ять про те, що любимо. Думаю це підійде, приміряйте лура. - ця вухата коза, обрала одне з нарядів. 

— У мене немає спідньої білизни. - зніяковіла я. 

— Ельфійки не носять білизну. 

— Я не ельфійка. – обурилася я. 

— Можливо, я зможу допомогти? - вклонилася одна з помічниць. 

Ланайна кивнула, дівчина підійшла до мене і поклала руки мені на голову. 

— Луро, подумайте про те, яку білизну хочете. 

І я подумала. Мої улюблені стрінги та бюстик з пуш-апом. 

Помічниця посміхнулася і відійшовши від мене, дістала з коробки бежеву тканину, розклала її на столі, і почала водити над нею руками. Я не встигла здивуватися, як дівчина простягла мені спідню білизну. 

— Хвилинку. - я схопила білизну і швиденько забігла до кімнати Араторна. 

За кілька хвилин, повернулася до ельфійок, накинувши сорочку. 

— Це вам не знадобиться. - Ланайна потягла з плечей сорочку. — Приміряйте цю сукню. 

Помічниці допомогли одягти мені вбрання. 

Те, що називала Ланейна сукнею, насправді виявилося тонкою смужкою тканини. Груди приховували два шматочки тканини, потім вони переходили в стрічки і кілька разів по колу, охоплювали талію. На стегнах кріпилися тонким поясом, ще кілька стрічок шириною сантиметрів по двадцять і довжиною до щиколоток. 

— Боюся, що це не моє. - чесно зізналася я. 

— Це вишукана сукня. Багато ельфійок носять таке. 

— Лура Ланейна, лура Татія готуватиметься до відбору, вона не може таке носити у палаці. – заговорила друга помічниця. 

— Араторн сказав, вибрати те, що мені сподобається. Ця сукня мені не подобається. 

Ланейна заскрипіла зубами. Я навіть на відстані чула цей скрип. Я перевела погляд з ельфійки на…. О Боже мій!

АРАТОРН 

Підійшовши до своїх покоїв, Араторн почув розмову на підвищених тонах. 

— Моя пані, але Лурі Татії буде не комфортно в таких сукнях. 

— Я краще знаю, що треба одягати при дворі. – вигукнула Ланейна. 

— Але я могла б… — знову помічниця. 

— Не могла б! - знову Ланейна. 

— Але ... 

— Ніяких, але! Чи ти забула, на кого працюєш? 

— Хочу нагадати вам, моя пані, що більшість суконь, які замовляють у вас лури, були пошиті мною.