Курт Герварт Балль - Атомний вогонь над океаном

— На мій погляд, містер Стефсон, — втрутився Брекдорп, — зараз немає рації відгадувати такі шаради. Облишмо це для містера Шпрінгера, який провадить розслідування. Справа і так дуже неприємна. Я вже розмовляв з президентом нашої корпорації. Містер Еверет прикро вражений. Він висловив жаль з приводу загибелі людей і наказав видати грошову допомогу сім'ям убитих і поранених. — Брекдорп замовк і обвів поглядом учасників наради. — Досі ніхто не сказав ні слова про збитки, яких завдала катастрофа. А президента компанії, певно, найбільше непокоїли саме мільйонні збитки!

— Між іншим, — сказав директор Мехіко-Занда, — президент вважає зрозумілим для кожного, що цей гідний жалю випадок слід тримати в найсуворішій таємниці. Я наказав перевіряти всі особисті листи. Причини вам зрозумілі.

Він знову пильно подивився звуженими очима на співробітників. Але ніхто нічим не виявив невдоволення. За кілька років роботи вони вже звикли до суворої цензури. Зрештою, атомне місто Мехіко-Занд і житлові квартали Рівертауна не курорт. Всі знали, що під час війни, коли в Лос-Аламосі створювали першу атомну бомбу, з людьми, які там працювали, поводилися ще суворіше.

Брекдорп глибоко вдихнув повітря.

— А тепер прошу професора Стефсона зробити загальну оцінку ситуації. Сподіваюся, тим часом розвідники закінчать обстежування і ми матимемо повне уявлення про радіоактивну зараженість атомного міста.

Професор Стефсон, трохи нахилившись уперед, заговорив:

— Вимірні інструменти показали силу вибуху, еквівалентну двом тисячам тонн тринітротолуолу. Звільнення енергії спочатку відбувалося повільно, а потім швидкість процесу зросла, мабуть тому, що ящики сплавилися, між собою. Наприкінці реакція набрала сили, якої вистачило, щоб знищити всі наші запаси плутонію.

Ці висновки, здавалося, нікого особливо не вразили. Стефсон методично викладав свої міркування далі:

— Лише сприятливий напрям вітру захистив атомне місто і Рівертаун від цілковитого зараження. Якби не це, нам довелося б негайно евакуювати людей згідно з інструкцією щодо катастрофи А-1. Тепер, одразу ж після того, як найбільші за розміром радіоактивні частки осядуть, треба доручити спеціальним командам змити цементні дороги і корпуси. Води у нас досить. Осідання радіоактивного пилу триватиме годин п'ятдесят. Після цього команди можуть розпочати роботу. Радіоактивна вода по підземній системі каналізації потече в зону звалища. Таку дезинфекцію, можливо, доведеться повторити кілька разів. Прошу зважити на те, що тоді у нас, хоч і тимчасово, може не вистачити води. На щастя, Рівертаун не заражений радіоактивністю.

Брекдорп нетерпляче тарабанив пальцями по столу.

— Дві тисячі тонн тринітро, — директор з підкресленим невдоволенням скоротив назву вибухової речовини, — це ж, дорогий професоре, надзвичайно мало. Якщо мене не зраджує пам'ять, сила вибуху плутонієвої бомби досягає чотирьохсот тисяч тонн, а воднева бомба заміняє п'ятнадцять-тридцять мільйонів тонн вибухового матеріалу. А тут ідеться про дві тисячі тонн. На мою думку, роботу у відділах можна спокійно вести далі. Адже люди здебільшого користуються підземними ходами, куди не проникає радіація. А яка ваша думка, Шпрінгер?

Той знизав лівим плечем і акуратно струсив попіл з сигарети у невеличку попільничку.

— Мабуть, треба почекати висновків керівника променевої контрольної станції. Може, щось скажуть професор Метіус і професор Кальман?

Начальники відділень перезирнулись. Не було жодної наради, на якій ці двоє висловили б однакову думку з того чи іншого питання. Мерлан Метіус, який завжди керувався тільки науковими міркуваннями, завжди обстоював свої погляди одверто і різко. Джек Кальман у науковій роботі теж додержувався точності, але наслідки своєї діяльності ставив на службу особистому честолюбству. Зовні Кальман був непоказним — сірий, худорлявий, лисий чоловічок. А Метіус широкоплечий, довгорукий здоровило з міцною грудною кліткою; лише ноги в нього були короткуваті.

У відповідь на питання Шпрінгера Метіус одразу ж загримів густим басом:

— Отже, містер Шпрінгер хоче, щоб за нього говорив хтось інший. Це й правильно! Коли людина в якійсь справі нічого не розуміє, то й не треба удавати з себе знавця. Колега Стефсон уже висвітлив питання про можливість відновлення роботи. Насамперед треба позбутися радіоактивного пилу, який протягом п'ятдесяти годин осідатиме на атомне місто. — Професор виставив уперед широке підборіддя і закопилив нижню губу; його брови нависли рівною лінією над сірими очима. — На мою думку, можна дозволити відновити роботу тільки після того, як команди розвідників перевірять радіоактивність повітря в коридорах і кімнатах. Ви знаєте — саме в моєму відділенні зараз проводяться дві спішні і серйозні дослідні роботи. Через вибух ці роботи припинено, причому не на день чи два. Знищення запасів плутонію змушує нас відкласти роботи на багато місяців, а може, і років. Тому вважаю найважливішим і першочерговим завданням спорядження тритієвого реактора.

Професора Кальмана брала нетерплячка. Він нервово совався в кріслі, очевидно боячись проґавити слушний момент для викладу своєї думки. Професор набрав повні груди повітря, стежачи за тим, коли Метіус закінчить речення.

— Містер Брекдорп! Колеги! — Кальман обвів очима присутніх. — Ми знаємо, що разом з корпусом 37 висаджено в повітря цінності на мільйони доларів. Це начебто нещасний випадок. Але я не вірю, що стався нещасний випадок, і не можу приєднатися до такої думки, бо певен у надійності наших правил безпеки. Чи, може, хтось має сумніви щодо цього? А коли ні, то пропоную, щоб наш шановний директор, — професор зробив уклін Брекдорпу, якого той, здавалося, і не помітив, — вжив потрібних заходів і викрив злочин проти Сполучених Штатів. А це таки злочин. Ми повинні за всяку ціну не допустити повторення такого удару. Колега Метіус оплакував тут загибель плутонію. Він має рацію. Це справді тяжкий удар. Проте, гадаю, ми встигнемо збудувати новий корпус 37 і зробити значні запаси тритію, перш ніж друге відділення доведе свої «спішні» дослідницькі роботи до стадії випробування. — Професор замовк і випростався в кріслі.

Вже перші слова Кальмана насторожили Метіуса. Тепер він так розлютився, що ладен був накинутися на свого сухорлявого колегу.

Атомний слон підняв руку і примирливо сказав:

— Прошу вас, не зчиняйте сварки, ми і так маємо досить клопоту. Приймаються пропозиції професора Стефсона і професора Метіуса: одночасно з очищенням міста від радіоактивного пилу проведемо перевірку службових приміщень. Роботу у відділах відновимо після того, як дозволять контрольні команди. Треба також перевірити правила безпеки і правила контролю.