Мігель де Карріон - Грішниці. Сфінкс

сумне, але нові подруги завжди знаходили, як і де розважитись. Коли вони, стрункі й одягнуті за останньою модою, гордовито виступали вулицею, чоловіки криво посміхались, задивляючись на вродливу дівчину, гарячі очі якої неспокійно блищали. До вдови Ріскосо знайомі ставились іронічно, гадаючи, що вона тільки похваляється і приписує собі неіснуючі гріхи. Та незабаром удова посвятила Тересу в таємниці свого життя. Разом з кількома іншими жінками вона заснувала невеличкий гурток обачливих гультяйок, до якого приймали тільки цілком надійних людей. Ця своєрідна масонська ложа складалася з удовиць, одиначок і заміжніх жінок, що любили повеселитись. Зайшовши у спілку з кількома чоловіками свого кола, вони влаштовували сніданки, вечірки з танцями й виїзди у відлюдні місця на околицях Гавани. Чи то вони просто кокетували, чи розважались якось інакше — сказати важко, адже останнім часом розвелось чимало подібних гуртків і йди знай, хто там що робить!..

Одного вечора, місяців через три після того, як Тереса ввійшла до цього сумнівного товариства, подруги потрапили в дім багатого холостяка, де на них уже чекав знайомий дипломат і ще кілька приятелів. Зібралися буцімто тільки для того, щоб оглянути нові клітки для пташок, але згодом почали пити шампанське, розмовляти про всяку всячину і, як звичайно, дозволили собі деяку вільність. Дипломат упадав коло Тереси, яку вважав ласим шматочком, і сподівався завоювати її того ж вечора. Щира й недосвідчена дівчина швидко розпалилась. Залицяльник пригортав її, а відтак, сп'янілу від вина й бажання, потягнув у садок, до альтанки. Тереса вже ладна була здатись у цій сласній боротьбі, але вдова вчасно схаменулась і майже силоміць вирвала її з рук спокусника.

Повертаючись додому, сеньйора Ріскосо і Тереса, в яких пашіли щоки і блищали очі, довго мовчали. Нарешті вдова заговорила:

— Стережись, дівчинко! Сьогодні ти була на грані… Якби я вчасно не втрутилася, ти б накоїла дурниць. Не можна більш такого допускати, коли не маєш сили володіти собою.

І знов заходилася повчати Тересу. Мовляв, той дипломат бідак бідаком, а до того ще й має в Сполучених Штатах дружину. Ніяк не годиться серйозно компрометувати себе з таким чоловіком. Розважатись — розважайся, а до всього іншого — зась! Треба матись на бачності…

Серед новачків гуртка вирізнявся один юнак, Рохеліо Діас, якого прийняли до товариства, незважаючи на зелений вік, бо він мав дачу за містом. Йому не минуло й двадцяти років, проте він був уже одружений і мав дочку. Єдиний син старого митного чиновника колоніальної доби, він успадкував від батька велике багатство і тепер блискавично його розтринькував. Та Тересу не так вразили юнакові статки, як його хвацькі вусики й гарне рожевощоке обличчя. Він мав широкі плечі атлета і виразний гордий профіль, що, як відомо, вельми подобається жінкам. А сентиментальна історія одруження, яку він розповів, свідчила про щиру й великодушну вдачу — принаймні так здалося Тересі. І дівчина швидко заприятелювала а молодиком, хоч зовсім його не знала. Після прикрої пригоди з дипломатом вона стала поводитись обережніше, одначе знайомство з Рохеліо непомітно переросло в близьку дружбу. Сеньйора Ріскосо з недовірою спостерігала цю ідилію і докірливо хитала головою.

— Ми, жінки, — казала вона, — повинні добре думати про те, що робимо. Чоловіків слід тримати на відстані. Ніхто ж бо потім не повірить, що ти відчинила двері тільки тому, що тебе про це попрохали… Ти що, не згодна зі мною? Авжеж, щоб розбиратися в цьому, треба мати життєвий досвід.

Тереса зрозуміла, що звірятися вдові не слід, і стала критись перед нею. Це розгнівило досвідчену жінку, і вона, щоб застерегти дівчину, розповіла про життя Рохеліо все, як було насправді. За її словами, він не був ані серйозний, ані постійний. Спочатку мав намір студіювати право, медицину чи агрономію, а потім сказав батькові, що його справжнє покликання — військова служба. Батько виховав його так, як виховують своїх одинаків іспанці, що розбагатіли на Кубі, і забезпечені кубинці: зовсім не привчав до праці і дозволяв хлопцеві робити все, що йому заманеться. Коли старий помер, усе одразу випливло на поверхню. Рохеліо прижив дочку з бідною дівчиною, кволою і хворобливою, яку перед тим спокусив якийсь літній комерсант. Побожна мати, справжня свята, боялася, щоб син не занапастив невинну душу, і наполягла на одруженні. Отож нехай Тереса знає, застерігала вдова, з яким вітрогоном вона хоче зв'язатися. До того ж він ще зовсім хлопчисько…

Говорячи про все це, сеньйора Ріскосо рознервувалась. Тепер вона стала пильнувати за кожним кроком молодшої подруги.

— Бережись! Ти ж бо ще дівчина! А одного разу сказала таке:

— Хоч одруження й безглуздя, але тебе нічого не варт обдурити, бо ти несповна розуму.

Тересу образила грубість вдови, і вона стала приховувати свої стосунки з Рохеліо, чекаючи слушної нагоди. «Якщо я ніколи не захочу одружитись, то зможу робити все, що мені заманеться», — думала вона, відкидаючи сумніви. Нетерплячий Рохеліо казав, що покине свою сім'ю, і пропонував утекти кудись разом. Але Тереса не хотіла загадувати так далеко. Єдине, чого вона прагнула, — лишитися з ним наодинці, але це було важко влаштувати без допомоги сеньйори Ріскосо. Привести юнака до себе додому, коли не буде Хосе Ігнасіо, вона боялась — адже могли виказати слуги. Нарешті згадала про Домінгу і якось при нагоді звірила їй таємницю свого кохання й попрохала допомоги. Коли бідна негритянка почала заперечувати, дівчина сказала, що вже віддалась Рохеліо, хоч насправді вона тільки двічі поцілувалася з ним при вдові. Запевняла годувальницю, що він неодружений і попросить її руки, як тільки зробить кар'єру. Вона благально дивилася на негритянку, і з очей її капали сльози. Домінга злякано відсахнулась і схопилася за голову. Ні, вона не хоче встрявати в такі справи… Кабальєро Хосе Ігнасіо вб'є її, коли дізнається!..

Щоб заспокоїти перелякану годувальницю, Тереса витерла сльози.

— Але ж ти сама мені казала, що мала багатьох чоловіків, хоч і не була одружена. Що ж тут страшного, коли і я матиму одного?

Негритянка лукаво посміхнулась.

— Е-е, відколи це ви, білі, стали рівні з нами? Ти — сеньйорита Тереса Требіхо, а я — негритянка Домінга.